Шахтні колодязі складаються з оголовка (верхньої частини), стовбура (самої довгої частини), водоприймальної частини (яка перебуває в самій воді) і зумпфа (нижньої частини стовбура, що влаштовують у випадку, коли постійно потрібен запас води).

Залежно від матеріалів, застосовуваних для пристрою стовбура, шахтні колодязі бувають дерев'яними, бетонними, цегельними, кам'яними. Насамперед розглянемо дерев'яні шахтні колодязі ( 8).

Оголовок 6 - наземна частина. Він захищає воду в колодязі від влучення пилу, трави, снігу, дощу, різних предметів і т.д. Узимку він охороняє колодязь від промерзання й зледеніння.

Зверху оголовок повинен бути закритий водонепроникною кришкою 7 з будь-якого матеріалу. Кришка повинна щільно закривати колодязь, але в той же час легко підніматися, висуватися або повертатися навколо своєї осі.

Стовбур - це відкрите, строго вертикальний простір, тобто шахта на всю глибину колодязя. Щоб ґрунт не обсипався зі стінок шахти й міцно тримався на них, його зміцнюють дерев'яними стінками, які називають зрубом.

Зруб складається з вінців 4, зрубаних із щільної сухої деревини. Для полегшення роботи вінці зрубу, колоди або пластини відповідно мітять. Першим роблять самий нижній вінець, за ним другий і т.д. Припазовивать колоди й пластини вінців треба як можна щільніше, щоб між пазами не могли просочуватися верховодка й різні забруднення, у тому числі й ґрунт. Замість дерев'яного зрубу застосовують бетонні кільця, кам'яну або цегельну кладку або монолітний залізобетон. І ще раз хочеться відзначити: незалежно від застосовуваного матеріалу зруб або інші матеріали в стовбурі колодязя повинні бути покладені як можна щільніше, щоб через них у колодязь не могла надходити верховодка й ґрунтова вода, а також проникати сухою або розріджений водою ґрунт.

Кращої вважається кругла форма стовбура, але частіше його роблять квадратним і рідше прямокутним або шестигранним. Найпростіша - квадратна форма стовбура.

Водоприймальна частина 2 - нижня частина стовбура, у якому збирається й зберігається вода. Залежно від необхідної кількості води в добу, водоприймальну частину виконують різної глибини (висоти). Нормальної звичайно вважається глибина 0,75-1,2 м, але вона може бути й до 2 м. Цю частину колодязя виконують із самого міцного матеріалу, здатного служити максимальна кількість років.

Зумпф 1 - нижня частина стовбура. Він призначений для збору необхідної кількості води при невеликому її надходженні в колодязь. У силу цього колодязь обов'язково заглубляют на необхідну глибину нижче водоносного шару. Замість зумпфа можна збільшити водоприймальну частину зрубу, улаштувавши її у вигляді намету ( 9).

 

Джерело- www.41mkad.ru