Що з'явився в Першій половині XVIII століття у Франції стиль Рококо справедливо заслужив титул самобутнього явища, що не має прототипів в історії мистецтва. Він залишив після себе дивні по красі інтер'єри. Багато хто його елементи й прийоми залишаються актуальними й у наш час.

Рококо вже споконвічно був незвичайний тим, що, на відміну від відомих до нього стилів (які складалися, як правило, в архітектурі й лише потім поширювалися на живопис, скульптуру, меблі та інші види мистецтва), відразу виник як камерний интерьерний.

Областю його «застосування» стали аристократичні вітальні й настільки розповсюджені в заможних приватних будинках будуари, які було модно облаштовувати в грайливій куртуазній манері й у які, по вираженню поета М. Кузмина, панував «дух дріб'язків чарівних і повітряних». Інтер'єр епохи європейського рококо визначала естетика скороминущого й невловимого, мінливого й примхливого. Добірність і легкість у сполученні з відверто вираженою декоративністю досягалися за рахунок пластичних прийомів і колірного рішення.

Для інтер'єра в стилі рококо характерні тонкі рельєфні обрамлення, гротески упереміж з елементами рокайля, а також закруглені кути стін. Замість карниза, що відокремлює площину стіни від стелі, — падуга, тобто плавний напівкруглий перехід, що у часи они декорувався не скульптурою, а тонким орнаментальним рельєфом, виконаним з гіпсу й стукко. Гіпс і стукко ідеально підходять для того, щоб виліпити невисокий рельєф, що швидко приймає потрібну форму. 

У сучасному варіанті їх можна замінити сумішшю гіпсу, алебастру й клею ПВА. Швидше за все, напівкруглі скошені стіни не викличуть захват у сьогоднішнього домовласника. Не стільки через трудомісткість процесу, скільки через втрату корисної площі. Однак додати стінам наліт рококо все-таки можна, якщо не просто прикрасити їхньою гіпсовою ліпниною, а ще й «подпилить» з пульверизатора тонким шаром бронзової або золотої фарби. Загальна тенденція простору — тяжіння до мальовничості.

Однак, у відмінність, наприклад, від того ж барочного інтер'єра, замість яскравих фарб актуальні ніжні пастельні тони, приглушені й забілені фарби, півтони, білий, рожевий, палевий, фісташковий, світло-блакитний з позолоттю. Характерним прийомом рококо вважається рельєфна ліпнина, що плавно переходить у розпис золотом по білому. І зовсім не обов'язково намагатися витримати у всім будинку одну колірну гаму й дотримати єдиних принципів. Кожне приміщення може виявитися неповторним і бути обладнане з урахуванням пристрастей домочадців.

На додаток теми «барвистого рішення» рокайльного інтер'єра можна згадати, що він, крім усього іншого, найчастіше супроводжувався настінним живописом, а також стельової, що продовжувала сюжетну лінію стін. Втім, є й альтернативний варіант: для стилю рококо типова прикраса стін не фресками, а шпалерами з дивовижними візерунками, витканими шовком або вовною. Настінні панно, полотна в рамах, плафони, декоративні композиції, розташовані над дверними або віконними прорізами — десюдепорти, — всі ці изиски традиційно залишаються елементами інтер'єра в стилі рококо. Основними сюжетами виступають, як правило, сцени соблазнения, прозорі натяки, ідилічні картини пастушачого життя з еротичним підтекстом.

 

Темою для розписів можуть стать і міфологічні персонажі; а от героїчні сюжети зовсім неактуальні. Головний критерій краси — жіночність. Тому, відтворюючи розпис у стилі рококо, варто оперувати м'якими округлими контурами, тонкими нюансами форми й кольори, пластичними лініями й переходами. Ще одною характерною рисою стилю є дзеркала. А точніше, безліч дзеркал — убудованих у стіни, розвішаних над камінами й столиками, що прикрашає простінки між вікнами. Останні одержали в епоху рококо назва «трюмо», що в перекладі із французького означає «простінок».