Дизайн ресторанів


Ресторан

Дизайн інтер'єрів ресторанів - це окрема пісня. Чим вони відрізняються від іншого? Та практично всім, оскільки за гарним інтер'єром повинна бути ще продуманна система обслуговування клієнтів. Безліч різних маленьких зручностей як для клієнтів, так і для обслуговуючого персоналу. Такі, як місця для посуду, розміщення обладнання - його підключення, вентиляція й багато чого іншого. У дизайні інтер'єрів ресторану звичайно використовуються наступні стилі: вікторіанський, японський, мексиканський і т.д.

Середземноморський. Цей стиль близький кожному, хто хоча б раз бував у європейських теплих країнах. Середземноморському стилю далекі перевантаженість і пафос.

Інтер'єри в середземноморському дусі побудовані на невимушеному сполученні античних мармурових елементів з керамікою, меблями фарбованими у відкриті яскраві кольори. Довершують атмосферу типові фруктові мотиви, біло-блакитна клітка в текстилі й декорі з морською тематикою.

Основне поширення середземноморський стиль одержав у курортних і портових містах Італії, Греції, Іспанії, Туреччини.

Основні кольори: приглушені «кольори землі», білі, сірувато-чорний, відтінки земного й блакитного.

Вікторіанський стиль - різноманіття стилів. Більшість архітекторів і декораторів черпали натхнення в класицизмі, готиці, східних школах. Найчастіше стиль був еклектичний, але проте на якийсь час входив у моду. Хоча вікторіанськая епоха, що тривала більше півстоліття, увібрала в себе безліч еклектичних стилів, у її палітрі простежується закономірність: від блідо-рожевих, мигдальних, бузкових відтінків неокласицизму до «квітів землі» - червоних і коричневих, а також анілінових фарб: зелених, синіх, фіолетових і жовтих.

Широко використовувалася позолота. В епоху пізнього вікторіанства - світлі відтінки - білого, сіро-зеленого й «кольору каменю» - доповнює меблі з цінної деревини та жовтою й малиновою оббивкою.

Японські вироби появилися в Європі наприкінці XIX століття. Меблі в японському будинку заміняли дві-три ніші в стіні, одна з них - порожня, з піднятою підлогою (токонома). Простір прикрашали сувоями (какемоно), вазами для квітів і бронзовими статуетками святих. Ніші ( шигай-дана) виконували функцію убудованих шаф. Обшивання стін і стелі виконували світлими породами деревини; розсувні перегородки й деталі стін - ніжних тонів. На підлозі - м'які товсті циновки. Невелика кількість меблі із прекрасною металевою фурнітурою, барвистою й витонченою лаковою обробкою.

Замість ліжка - циновка з візерунком, на якому бавовняний матрац. Замість подушки - дерев'яна підставка. Поруч паперовий ліхтар з рейковим каркасом.

Колірна гама: білий, чорний, червоний, пісковий, колір рисового паперу.

В архітектурі Мексики форма й колір поєднанні в одне ціле. Гармонічні внутрішні дворики, масивні колони, багатоколірні оформлені інтер'єри дотепер додають натхнення архітекторам і дизайнерам. Все це сприймається тільки з урахуванням сонячного світла, оскільки сам архітектурний простір нічого не означає.

У мексиканській архітектурі важлива роль відведена флорі: тінисті пальми створюють примхливі орнаменти тіней і грації тонів не тільки фасаду будинку, але й інтер'єру. Прекрасні тканини, гончарні вироби, вишукана меблі, зроблені місцевими народними вмільцями, насичені кольором, багаті по фактурі й різноманітні, як різноманітна палітра квітів місцевої флори. Типові для Мексики сполучення квітів (рожевого і жовтогарячого, блакитного і зеленого).

ЦІКАВІ ФАКТИ