Простір кімнати буквально потопало в шовкових покривалах, рожеві відтінки яких так не в'язалися із блідо-зеленим цвітом стін. Потовк, обкреслений по периметрі позолоченою ліпниною, мерехтів синявим і ще дюжиною різнобарвних скляних лампочок. На підлозі ж незграбні писающие амури зображували хоровод навколо невеликого фонтанчика. Кричущо несмачна масивна рама була явно велика для невеликого дзеркала, поруч із яким виднівся барельєф у єгипетському стилі. По сусідству відсвічувала новеньким лаком олійний живопис; кілька другосортних копій з відомих стародавніх картин, очевидно, становили предмет особливої гордості домочадців. Повна дурниця й несмак подумає хтось і буде при цьому абсолютно прав. Проте саме несмак, зведений у ранг мистецтва, лягла в основу того, що ми називаємо модним сьогодні словом кітч.

Незважаючи на гадану безглуздість, інтер'єр у стилі кітч це ціла філософія, що має на увазі аж ніяк не поверхневе знання історичних стилів, а вміння сполучити те, що на перший погляд є абсолютно несумісним. Фахівці, головним чином архітектори й дизайнери, справедливо вживають термін кітч для опису інтер'єра, позбавленого єдиного певного стилю, побудованого не по, а всупереч всім можливим законам жанру, розрахованого на, м'яко говорячи, що преситились високим мистецтвом обивателя. Несмак, зведений у ранг мистецтва, лягла в основу того, що ми називаємо модним сьогодні словом кітч. Властиво, чіткого визначення цьому поняттю не існує. Ідея кітчу заснована на глузуванні над історією й художньою традицією, над такими поняттями, як смак, стиль і почуття міри.

Кітч виявився природним породженням свого часу, що отразили, з одного боку, своєрідний нігілізм стосовно досягнень колишніх епох, з інший жартування над предметами сучасної масової культури. Незважаючи на його відомі спроби епатировать виховану на високих зразках публіку, що звикла чітко розділяти всі відомі до цього моменту стилі, кітч у жодному разі не варто вважати негативним або реакційним. Що за погано те, що модна тенденція, що тяжіє до кругоподібного прочитання всього накопиченого епохами досвіду, заперечує устояні ідеали й завоювання, по-своєму переінакшує їх, висміюючи манірність і агресивність одних або пуританство інших.

Іншими словами, кітч це свого роду ляпас суспільному смаку, це виклик і епатаж, що немов дає зрозуміти, що не коштує до чого б те не було ставитися надто серйозно. Настільки популярне сьогодні поняття інтер'єр у стилі кітч з'явилося порівняно недавно. На його хвилі в інтер'єр повернулися чарівні штучки з бабусиного горища, комфортно влаштувавшись поруч із неимоверно дорогими й пізнаваними культовими предметами дня нинішнього. При цьому вони абсолютно не програють останнім по художній цінності, а значимістю в тім або іншому інтер'єрі нерідко й перевершують їх.

Дивний столик із кришкою з лави, на якій вигравірувана шахівниця (деталь цілком функціональному, підлягаючому негайному використанню), дрібні сувеніри з Азії, наприклад японські власники для фотографій, кам'яні плошки з Делі або індійський залізний свічник все це на тлі, скажемо, класичної мармурової колони з пілястрами й фрагментом ордера будь ласка, найпростіший приклад кітчу в інтер'єрі. Втім, саме колона-те й повинна бути зі штучного мармуру, так такого, щоб підробка неодмінно впадала в око, і так, щоб у глядача не виникало й тіні сумніву в її дійсності.