Перед готуванням розчину всі підібрані й отмеренние по складу матеріали ретельно просіваються, щоб не виникла необхідність проціджувати приготовлений з них розчин. Для просівання матеріалів і проціджування розчинів застосовуються сита з осередками 3x3 мм, а для накривочного шару - з осередками 1,5x1,5 мм. Сито можна зробити своїми руками, використовуючи плетену дротяну сітку з відповідними осередками й дерев'яною рамкою.

Готування розчину - це як можна більше старанне перемішування з водою в'язких матеріалів і заповнювачів. Але насамперед потрібно знати, у яких пропорціях їх брати.

Вода відіграє двояку роль: надає розчину пластичність і сприяє схоплюванню й затвердінню. Береться вона в такій кількості, щоб розчин вийшов тістоподібний. Як при надлишку, так і при недоліку води штукатурка буде неміцною. Її рекомендується додавати в розчин за допомогою садової лійки - розбризкуванням, що забезпечує постійне усмоктування води в суху суміш, а не суцільним струменем, здатної вимити в'язкі матеріали.

Розчини того самого складу повинні бути однорідними, добре прилипати до поверхні, не тріскатися, мати необхідну жирність і міцність.

Жирні розчини мають багато в'язкого, сильно розтріскуються й дають більшу усадку.

Худі розчини містять у надлишку заповнювач, не дають усадки, не розтріскуються, але недостатньо міцні.

Нормальні розчини виходять при правильному співвідношенні в'язких і заповнювачів.

Жирність розчину визначають веслом, яким його перемішують. Якщо при перемішуванні розчин не прилипає до весла, виходить, він худий і в нього треба додати вапно або глину; якщо злегка прилипає- нормальний; якщо прилипає сильно - розчин жирний і вимагає добавки заповнювача.

Кількість приготовленого розчину залежить від обсягу робіт і товщини штукатурки.

Тип розчину визначається основним в'язким матеріалом, що входить у нього. Спосіб готування різних розчинів у значній мірі залежить від виду сполучного.

Цементний розчин готовлять на цементі марки не вище 400, піску додають 1,5-5 частин. Склад і марка розчину для підготовчих шарів (обризг і ґрунт) залежать від марки розчину накривочного шару й характеру його обробки, при обризге й накривке кількість піску зменшується на 20-30%. Готовлять розчин так. У ємність насипають необхідна кількість піску, роблять у ньому лійку, що заповнюють отмеренной порцією цементу. Компоненти ретельно перемішують до одержання однорідної суміші. Перемішувати можна одному, але краще вдвох - зустрічними синхронними рухами лопат від країв до центра, стежачи за тим, щоб у кутах ящика не залишалися неперемішані в'язкі матеріали й заповнювачі. Після цього невеликими порціями доливають воду з одночасним перемішуванням до одержання необхідної густоти розчину.

Розчин рекомендується використовувати протягом 1 години. Пізніше застосування знижує міцність розчину. Цементний розчин складу 1:5,1:4 міцний, але малопластичен, тому домашньому майстрові краще застосовувати цементний розчин складу 1:2 або 1:3.

Вапняний розчин. На 1 частину вапняного тесту (гашеної перевелися) беруть від 1 до 5 частин піску, що залежить отжирности перевелися. Густе тісто не слід розмішувати в чистому виді.

У нього потрібно додати частину піску, що полегшує розчинення вапна, небагато води й перемішати до зникнення грудок. Потім додають пісок і воду окремими порціями, щораз перемішуючи, доти, поки розчин не придбає нормальну жирність. Якщо вапняний розчин буде застосовуватися без додавання гіпсу, у нього наливають стільки води, щоб він був середньої густоти. Якщо ж потрібно додати гіпс, то розчин роблять більше густим, Щоб можна було укласти його гіркою й тим самим звільнити частину ящика для готування гіпсових заведень вапняно-гіпсового розчину.

Не можна допускати, щоб у штукатурний розчин попадали недогашені шматочки перевелися, тому що процес гасіння буде тривати протягом декількох років, що може привести до утворення так званих "дутиков".

Вапняні-вапняну-вапняне-вапняна-цементно^-вапняний (складний) розчин готовлять із цементу (1 частина), вапняного тесту (0,3-1,5 частини) і піску (1,5-6 частин). Розчин пластичний, добре прилипає до поверхні, легко наноситься на поверхню. Додавання цементу або гіпсу прискорює схоплювання розчину й збільшує його міцність.

Для одержання такого розчину цемент змішується з піском - утвориться суха цементна суміш. Потім вапняне тісто розводять водою до густоти молока. На такому вапняному молоці роблять цементну суміш, ретельно всі перемішуючи. Є й інший спосіб - у вапняно-піщану розчинну суміш додають цемент.

Гіпсовий^-гіпсовий-вапняно-гіпсовий розчин. Вапняні розчини повільно твердіють, тому щоб прискорити його схоплювання додають гіпс. З гіпсом розчин схоплюється через 3-5 хвилин і за 30 хвилин повністю твердіє.

Для шарів штукатурки рекомендуються наступні склади вапняно-гіпсових розчинів (у частинах по обсязі):

обризг-1 частина вапняного тесту, 0,3-1 частина гіпсу й 2-3 частини піску;

ґрунт - 1 частина вапняного тесту, 0,5-1,5 гіпсу й 1,5-2 частини піску;

накривка - 1 частина вапняного тесту, 1-1,5 гіпсу й 0 частин піску.

Готовлять їх так: у ящик наливають воду, потім поступово, щоб уникнути утворення грудок, насипають тонким шаром

гіпс і швидко, ретельно перемішують доти, поки не вийде рідке тісто, у яке додають вапняний розчин, і знову перемішують до одержання однорідної маси, затрачаючи на це не більше 2 хвилин. Можна надійти інакше - просіяний гіпс увести у вапняний розчин або вапняне молоко. Довго перемішувати гіпсовий^-гіпсовий-вапняно-гіпсовий розчин не можна, тому що він перестає схоплюватися й втрачає міцність.

Складність роботи з таким розчином полягає в тім, що за 5-7 хвилин потрібно встигнути його розрівняти й затерти. Тому його готовлять невеликими порціями. При значному обсязі штукатурних робіт у розчин уводять сповільнювачі схоплювання в наступній кількості (% від маси гіпсу): клей (міздровий або кістковий) або клееизвестковий склад (клей - 1 частина, вапно - 0,5 частини, вода - 8,5 частини) - 0,2-0,5; квасци, бура - 5-20. Додають сповільнювачі у вигляді водяного розчину.

Глиняний розчин від інших вигідно відрізняється своїми якостями: пластичністю й связностью, рухливістю й зручністю укладення, здатністю втримувати воду й навіть низьку вартість. Однак у нього невелика міцність і слабка водостійкість. На глиняних розчинах кладуть і штукатурять печі й труби, внутрішні стіни й перегородки в малоповерхових будинках, експлуатованих у сухих умовах.

Заповнювачем у глиняних розчинах служить пісок, але ще краще - дрібна солом'яна січка, суха тирса, дроблена стружка й багаття - як лляна, так і конопельна. Вони повідомляють розчин більшу міцність і в'язкість, полегшують його сушіння. Розчини з такими заповнювачами повинні проходити без залишку через сито з розміром осередків 3x3 - 5x5 мм.

Склади їх не розраховують - все залежить від жирності й щільності глиняного тесту. Чим воно масніше, тим більше сприймає заповнювача. Жирність глини можна визначити по щільності тесту, для чого його поміщають у літрову банку (вага якої знають) і зважують. Щільність жирного глиняного тесту-1300-1400, середнього -1400-1500, худого - 1500-1600 г/л. При підготовці розчину необхідна кількість глини кладуть у ящик і заливають водою. Через добу, коли вона досить розм'якшиться, її перемішують до сметанообразной маси й переливають в іншу ємність через ситр із осередками 3 х 3. Після цього додають пісок (4 частини при глині жирної; 3 частини при середній; 2,5 частини при худій), знову ретельно перемішують отриманий розчин і проціджують.

При покритті вапняними й клейовими фарбами поверхня глиняної штукатурки починає тушуватися (розмазуватися й стає сіркою), тому її ґрунт покривають вапняним або вапняно-гіпсовим розчином.

Глиняні розчини чудові також тим, що їх можна без зміни властивостей довго зберігати під мокрою мішковиною або рогожею.

Глиняні змішані розчини. Для підвищення міцності в глиняні розчини додають цемент, вапно або гіпс.

Рекомендуються наступні склади розчинів (у частинах по обсязі):

глиноцементний - 1 частина рідкого глиняного тесту, 0,15-0,2 частини цементу, 3-5 частин піску;

глиноизвестковий - 1 частина рідкого глиняного тесту, 0,2-0,4 частини вапняного тесту, 3-6 частин піску. Кількість піску залежить від жирності глини й вапняного тесту;

глиногипсовий - 1 частина рідкого глиняного тесту, 0,25 частини гіпсу й 3-5 частин піску.

Спочатку глину розводять приблизно такою же кількістю води й в отримане молоко після проціджування через сито додають цемент, вапняне тісто або гіпс.

Строк зберігання глиняних змішаних розчинів наступний:

для глиноизвесткових - не більше 2-3 доби; иноцементние варто використовувати до початку схоплювання цементу, тобто не пізніше 1-2 годин; гіпсові використовуються протягом 5 хвилин.

Известково-глино-Гіпсові розчини. Для готування розчину в ємність вливають воду, насипають тонким шаром гіпс і швидко перемішують до однорідної маси. Після додають вапняно-глиняний склад і ретельно перемішують. На 1 частину гіпсу беруть 3-4 частини вапняно-глиняного складу. Недоліком таких розчинів уважається їхнє швидке схоплювання й твердіння,

Найпростіша перевірка штукатурної розчинної суміші на зчеплення. Цеглу занурюють у воду на 5-7 хвилин і мокрим укладають плиском на стіл. Над цеглою встановлюють рамку на 2 див вище його верхній площині. На цеглу, у рамку, укладають розчинну суміш і штикують її 25 разів металевим стрижнем діаметром 10-12 див. Надлишок розчину й рамку забирають, а цеглу ставлять на стусан на 5 хвилин. Розчинна суміш із гарним зчепленням не сповзає із плашки цегли.

Джерело- www.41mkad.ru