Шахтні колодязі влаштовують у різних ґрунтах.

Пливуни. Це дуже дрібні глинисті або піщані частки з величиною зерен 0,10-0,15 мм, розведені водою в тій або іншій кількості. По наявності води в ґрунті визначають ступінь пливучості ґрунту від малої до великої.

Сипучі ґрунти являють собою скупчення зерен різної величини, слабосцепленних між собою. До таких ґрунтів ставляться пісок, гравій, щебені, галька. Ці ґрунти легко розробляються, але й легко обсипають. Тому в процесі роботи їх часто доводиться зміцнювати дощатими стінками з розпірками.

М'які ґрунти - це в основному землисті породи, вони бувають глинистими й піщано-глинистими. Частки таких ґрунтів зв'язані між собою не дуже міцно. Звичайно такі породи називають пластичними. Розробляються вони легко й через опадання ґрунту вимагають установки стінок.

Слабкі ґрунти ставляться до пористого і є досить слабкими. До них ставляться гіпс, глинисті сланці й ін. Розробляються вони досить легко й обсипають слабко. Це зменшує трудомісткість риття шахти.

До середніх ґрунтів ставляться породи середньої твердості, наприклад щільні вапняки, щільні сланці, піщаники, вапняний шпат. Працювати з ними важче, ніж зі слабкими.

Міцні ґрунти. Ці породи мають велику твердість. До них ставляться щільні вапняки, кварцові породи, польові шпати й ін. Працювати з такими ґрунтами важко, але зате обсипають вони менше й рідше, ніж розглянуті вище породи.

При розробці перерахованих вище порід використовують ломи, кирки, скальпелі й інші міцні інструменти. Ці інструменти бувають ручні й механізовані. Останні значно полегшують виконання робіт. Іноді ґрунт видаляють звичайною лопатою або цебрами, баддями, укріпленими на блоках.

Кожний ґрунт під час роботи вимагає до себе особливої уваги й дотримання правил техніки безпеки. Треба знати властивості кожного виду ґрунту й уміти його рити. У противному випадку людин, що бажає зробити колодязь своїми руками, може одержати травму.

Легко й швидко виконують грабарства за допомогою екскаваторів, грейдерів, бульдозерів і інших машин. Машинами можна вирити шахту великої глибини, іноді до водоносного шару. Укоси при цьому бувають досить пологими й не обсипають.

Деякі автори дають неправильні відомості про способи пристрою колодязів. Зокрема, вони пропонують закладати колодязь спочатку в неглибоко виритому котловані, глибиною приблизно 4-6 м, потім зібрати зруб і поступово опускати його в глиб водоносного шару, вибираючи по ходу опускання ґрунт і укладаючи знизу вінці зрубу. Цей прийом найважчий, але, як не дивно, він рекомендується як найлегший, що зовсім невірно.

Найлегший, швидкий і найменш трудомісткий спосіб пристрою колодязя - складання зрубу у відкритому котловані, починаючи знизу й піднімаючись нагору. Виймається із шахти

ґрунт необхідно видаляти подалі від шахти щоб уникнути обвалу її стінок.

Щоб одержати дані про склад ґрунти й властивостях ґрунту, що зустрічаються при ритті колодязя, застосовують щуп. Щуп - конусоподібний сталевий штир зі смугової сталі товщиною 15-20 мм із отворами діаметром 20-25 мм, просвердленими через 100 мм одне від іншого ( 10 а) або із зубцями по обидва боки (рис 10 б). Зубці, як правило, підняті догори, іноді в зубцях є виїмки - свого роду ложечки, якими вони зачіпають ґрунт.

Довжина щупа 2-3 м. До вушка щупа зверху кріпиться комір або просто тичина (труба), за допомогою яких його обертають. Виймати щуп потрібно з невеликим обертанням, що забезпечує більше легкий вихід його із ґрунту. Склад ґрунту можна визначити й шляхом буравлення шпари, але для цього необхідно мати відповідне встаткування.

Пристрій колодязя починають насамперед з пошуку джерела води під землею й заготівлі матеріалів і інструмента. Якщо поблизу є колодязі або протікають ключі, то глибину залягання води визначити дуже просто. Але якщо колодязів і ключової води поблизу нет. варто шукати її джерела.

Про неглибоке залягання води свідчать:

1. Місця із зеленою й густою травою, що з'являються в пологих, неглибоких балках під час посухи в червні - серпні.

2. Туман різної щільності, що з'являється до вечора над поверхнею землі в місцях, де немає рік, озер, боліт, ставків. Там, де туман "щільний", є вода.

3. Рівень струмків, рік, озер і т.д. там, де вони є.

4. Вологолюбні рослини (очерет, осока й т.д.).

5. Місця скупчення в повітрі комарів або мошок улітку після заходу сонця.

6. Місця утворення таловин і полою в сніжному покриві.

7. Місця з яскраво-зеленою рослинністю в долинах, коли трав'яний покрив уже зів'янув.

Вода може бути також у річкових заплавах, у долинах, на ділянках зі зсувами й ін.

 

Джерело- www.41mkad.ru