Мистецтво створення інтер'єра веде свій початок із глибокої стародавності, з тих самих часів, коли люди, ще чітко не задаючись проблемою стилістичної приналежності, проте створювали навколишній їхній простір у строгій відповідності з пануючими поданнями про красу й зручність. Вибір їх був мінімальний, він обмежувався релігійними умовностями, убогістю підручних засобів, а головне - неможливістю звернутися до архітектурної спадщини минулого. Адже, по суті, історія тоді ще тільки створювалася. Законодавцями першого самостійного стилю у світовій культурі прийнято вважати древніх єгиптян. Що ж такого особливого залишили вони після себе, про що через десятки сторіч згадують не тільки археологи й історики'

Як відомо, основним будівельним матеріалом древніх, єгипетських зодчих були циклопічних розмірів кам'яні брили, яким належало символізувати ідею могутності й безсмертя душі. Вони-Те й організовували простір, у тому числі внутрішнє. Природно, що облаштованість інтер'єра теж підкорялася загальному грандіозному масштабу. Здавалося б, про який затишок може йти мова в такому випадку' А тим часом чарівність атмосфери Древнього Єгипту донині продовжує хвилювати розуми дизайнерів. Стиль виявився надзвичайно цілісним і у всіх змістах фундаментальним: незважаючи на те, що проіснував він майже 4000 років, традиції його декорування за цей час практично не змінилися.

Власне кажучи, так званий єгипетський стиль досить легко пізнаваний. Наприклад, стіни, покриті ієрогліфічними письменами, колони з характерним лотосовидним завершенням, жанрові сцени, у яких фігури людей зображені в традиційній єгипетській позі - голова й нижня частина тіла в профіль, тулуб і руки - анфас. Головне, щоб усе було витримано в досить грубуватій манері, імітувало найпростіші матеріали й не порушувало пастельну монохромность палітри. У сучасному інтер'єрі всі ці елементи знаходять найширше застосування, наприклад, у керамічній плитці (а якщо бути точніше, керамограните), світильниках, декоративних тканинах, шпалерах, посуді й т.п. У часи давньоєгипетської цивілізації орнаментами заповнювався практично весь вільний простір, малюнок складався з геометричних фігур, які розташовувалися в певній послідовності, образуя символичний візерунок.

При всій насиченості декор був простим і гармонічним. Звичайним мотивом оформлення предметів декоративно-прикладного мистецтва були ритмічно повторювані людські фігурки; ніжки столів і стільців найчастіше прикрашалися зображеннями жіночої голови. Ще одною особливістю єгипетського стилю можна назвати ніжки меблів у вигляді звіриних лабетів. А от для оформлення підлокітників крісел спеціально вирізалися символічні фігурки лева або священної кобри. У строгу й симетричну обстановку давньоєгипетського будинку гармонійно вписувалися численні витончені статуетки божественних тварин. Вони й у сьогоднішньому інтер'єрі як не можна краще відіграють роль стильного аксесуара.

Зрозуміло, повторити оригінальну обстановку досить проблематично. А от для того щоб стилізувати інтер'єр у дусі Древнього Єгипту, досить додати окремі характерні штрихи, наприклад, імітувати давньоєгипетські ієрогліфи на лиштвах дверних прорізів. Або ще простіше створити атмосферу за допомогою декоративних елементів: прикрасити нішу стилізованими статуетками й вазами; розвісити по стінах величезні фотографії із зображенням знаменитого сфінкса або пірамід, виконані в сепії; розмістити по периметрі оригінальні світильники у вигляді смолоскипів. Памятуя про симпатії древніх до рослинних матеріалів, не перешкодить прикрасити інтер'єр усілякими плетінками, циновками із трав, стебел папірусу й очерету.