Правило номер один. Робочий куточок повинен бути ізольований. В ідеалі – перегородкою й дверима, але можна зонировать приміщення й за допомогою меблів, а також за допомогою декоративних ширм або навіть фіранок і висвітлення. Робочий простір потрібно відокремити по двох взаємозалежних причинах: шум працюючого комп'ютера й ваші телефонні переговори не будуть досаждати домочадцям, а ті, у свою чергу, не стануть відволікати вас. В ідеалі, звичайно, під кабінет виділяється простір у вікна, що дозволяє дотримати всіх норм освітленості робочого місця. Але на практиці при плануванні квартир вітчизняного виробництва буває набагато зручніше відгородити кут із протилежної від вікна сторони. І хоча всі фахівці в один голос повторюють, що мінімальна площа домашнього кабінету повинна становити 4,5-5,5 кв. м, сучасні родини з дітьми в найкращому разі можуть виділити трудоголику близько 3 «квадратів».

Навіть на такій площі можна створити дуже комфортне робоче місце, постачене всілякими системами зберігання, що дозволить всьому необхідному в роботі бути під рукою. Нерідко домашні кабінети створюють в… коморах. Так-Так, у тих самих вузьких темних приміщеннях, які взагалі-те призначені для зберігання всього непотрібного! Якщо правильно зонировать цю кімнатку, підібрати світильники оптимальної інтенсивності й декорувати світлими шпалерами, що зрительно збільшують площа, то навіть у такій комірці цілком можна створити «Війну й мир». Єдина серйозна проблема подібного роду приміщень – відсутність вентиляції. Якщо врахувати постійно працюючий і комп'ютер, що нагрівається, а можливо, і іншу офісну техніку, це загрожує певним дискомфортом. Щоб уникнути цього, я завжди рекомендую замовникам заздалегідь витратитися на інженерію й забезпечити майбутній кабінет ковтком свіжого повітря.

Інший розповсюджений сценарій – створення кабінету за допомогою бистровозводимих гипсокартонних перегородок, якими у великій кімнаті вигороджується певний простір. Оптимальний варіант – зробити це при вході в кімнату, використавши частину « коридору-тамбура». Втім, у такому випадку це вже буде вважатися повноцінним переплануванням і вимагає узгодження в БТИ. І знову ж, не забувайте про вентиляцію й необхідність провести в кабінет електрика! Постійно бігати з подовжувачами й відбивати від домочадців вільну розетку – задоволення, які вкрай мало сприяє творчому процесу.

Маленьке по площі простір – виклик дизайнерської фантазії. Навіть на двох квадратних метрах можна вмістити настільки необхідний трудоголику стіл з комп'ютером, зручне крісло й стелаж для зберігання паперів, книг, компакт-дисків. І помнете: навіть якщо габарити вашого кабінету зовсім скромні, не можна жертвувати зручністю робочого стола. Він повинен бути не тільки досить просторим, але ще й правильно освітленим. А от від традиційних шаф для паперів, що захаращують приміщення, можна й потрібно відмовитися. Сьогодні все більшою популярністю користуються своєрідні кабінетні «стінки»: масивна панель жорстко кріпиться до стіни, а на ній у довільному порядку розміщаються полки і ящики. Схему розташування полиць, їхня кількість і призначення визначає хазяїн кабінету.

Ще одна стійка тенденція кабінетного дизайну – округлені кути й обтічні форми. Геть побутовий травматизм і нескінченні шишки від гострих кутів меблів! Нехай шафи й тумби стануть безпечними, а своїми плавними обрисами будуть приносити заспокоєння. І ще необхідно сказати про ріст конструкцій, призначених для зберігання коштовних речей, будь те традиційна шафа або модульний стелаж. Ще недавно вважалося, що офісні шафи повинні бути не нижче 2 метрів, але тепер їхня висота не перевищує 1,8 м, що також зроблено з міркувань гуманізму: все необхідне навіть із самої верхньої полиці можна витягти без допомоги драбини.