Пекти-Каменка конструкції А. Суздальцева ставиться до найбільш універсального виду печей, призначених для нагрівання лазні й води для миття ( 116). Вона має внутрішній топливник і приєднану до нього камеру із засипанням з каменів, відгороджену чавунний плитою. Водонагрівач (сталевий оцинкований бак) розташовується у верхній частині печі. Нижній масив печі має спеціальні клапани для нагрівання повітря приміщення лазні.  116. Каменка конструкції А, Суздальцева:

1- топливник; 2 - засипання з каменів; 3- нижній канац; 4- вертикальний

канал; 5- водогрійний бак; .6- проріз .

Конструкцією передбачена робота печі у двох режимах: з відкритим і закритим дросель-клапаном. У першому режимі димові гази, минаючи канали, попадають у ковпак і по його каналах - у водогрійний бак. Виходячи через проріз, гази надходять у верхню частину вертикального димового каналу, що з'єднується з нижнім каналом. Поряд із цим димові гази, виходячи із прорізу й направляючись по найкоротшому шляху в трубу, засмоктують повітря з вертикального каналу (і із всіх інших, послідовно з ним з'єднаних).

У другому режимі гази надходять у димохід, потім опускаються по бічному каналі в нижній канал, звідти піднімаються по вертикальному каналі й направляються в димар. У цьому випадку пекти починає працювати через 20-30 хв послу початку топлення. При цьому димові гази проходять через нижні канали, забезпечуючи нижній прогрів печі.

У канали ковпака гарячі гази попадають завдяки газовому напору. Остудившись за рахунок теплообміну з баком, вони опускаються долілиць.

Після топлення дросель-клапан відкривається, а димові заслінки закриваються. При цьому підсилюється теплообмін між розігрітими масивами печі й бака. Пекти відрізняється малою теплоємністю й розвиненими поверхнями для нагрівання води. Тому розігрів її (від холодного до робочого стану) відбувається за 5-6 годин. Вода нагрівається після закінчення топлення протягом 4-6 годин. Через те, що димові гази нагрівають камені через чавунну плиту, у печі можна спалювати будь-які види палива. Наявність двох ходів дозволяє перерозподіляти теплоту, що йде на опалення й готування гарячої води.

Недоліком конструкції печі А. Суздальцева є те, що для її спорудження необхідні дефіцитні комплектуючі матеріали: чавунна плита для каменів і оцинкована сталь для виготовлення водогрійного бака.

Пекти-Каменка конструкції А.Ф.Филичко призначена для топлення вугіллям. Розміри печі 84x59 див. Її особливість-швидке запровадження в дію. Більшість каменок періодичних дій потрібно спочатку протопити, домогтися необхідної температури в приміщенні лазні й тільки після цього можна починати митися. Дана конструкція дозволяє значно скоротити час підготовки лазні до миття. Митися можна починати незабаром після розпалювання печі, причому топлення ведуть безупинно й не припиняють під час миття. Пропускна здатність лазні з такою піччю збільшується. Рис" 125. Лазнева піч А.Ф. Филичко

Лазнева піч конструкції А.Ф.Филичко ( 125) гігієнічна, тому що нагрівання засипання виробляється без пропуску через неї димових газів, шляхом теплопередачі теплоти через поверхню залізної плити, на яку завантажене засипання. Як засипання використовується чавунний металобрухт, а не камені. Оскільки чавун має меншу в порівнянні з кам'яним матеріалом теплоємність, засипання не остигає після того, як неї обіллють водою, оскільки пекти палиться безупинно.

Щоб одержати необхідну кількість пари, потрібно використовувати підігріту воду. У конструкції передбачений водогрійний бак (для гарячого водопостачання). Під час топлення вода в ньому постійно випаровується, і бачок потрібно періодично наповнювати водою. Гарні теплові якості печі дозволяють неї рекомендувати для індивідуальних забудовників.

Користуючись кресленнями порядовей кладки (див. 117 (Частина2)), лазневу піч можна скласти самостійно.

Каменка в металевому футлярі викладається з 16 рядів (від рівня підлоги до полочной оброблення). При кладці печі в ґрунті споруджується фундамент глибиною 75 див і на відстані 7 див нижче рівня ґрунту прокладається гідроізоляція (у два шари руберойду). На розрізі А-А ( 117) видно пристрій зольниковой камери, над якою поперек топливника розташовуються колосникові ґрати (30х20 див).

Над топливником висотою 28 див установлюють залізну плиту товщиною 2 див, наг яку (для збільшення маси) кладуть чавунний металобрухт. Поруч із зольнико-виття камерою й топливником розміщають зварений бачок (52x20x45 див) для нагрівання води.

При топленні кам'яним вугіллям (у зв'язку із чим обмуровування топливника виконується з вогнетривкої цегли) гарячі гази й полум'я розжарюють залізну плиту й металобрухт, потім обмивають бачок для нагрівання води (хід газів показаний ца розрізі А-А стрілками) опускаються майже до рівня підлоги. Наступний рух димових газів показано на розрізі В-У стрілками (знизу нагору й далі в димар)

На розрізі А-А видно розташування грубних приладів: піддувальної й топкової дверок, колосникових ґрат, залізної плити, дверки парової камери, димової заслінки. Габарити парової камери 37x32x37 див.

На розрізі Б-Б зображена установка колосникових ґрат над зольниковой камерою.

1-й ряд кладки від рівня ґрунту споруджують із цегл, покладених плиском у металевому футлярі.

2-й ряд викладають із цегл, установлених на ребро, а над ними укладають плиском ряд в одна цегла, на який установлюють піддувальну дверку, бачок для нагрівання води й обігрівальний щит (обмурований вогнетривкою цеглою).

3-м поруч із цегл, установлених на ребро, закріплюють піддувальну дверку, укладаючи над нею плиском ряд в одна цегла (урівень із третім рядом цегл, установлених на ребро), потім поперек топливника кладуть колосникові ґрати розміром 30x20 див. Праву сторону бачка для нагрівання води, а також підлога навколо колосникових ґрат (якщо він є), обмуровують вогнетривкою цеглою й зміцнюють ряд сталевими смугами. Ширина обігрівального щитка в 3-м ряду становить 18 див.

4-м і 5-м рядами із цегл, покладених на ребро, закріплюють топкову дверку, потім роблять внутрішнє обмуровування топливника й обігрівального щитка вогнетривкою цеглою. Також укладають плиском один ряд цегл над топкової дверкой (урівень із рядом цегл^ установлених на ребро), а потім установлюють перемичку між димоходами (довжина кожного - 17див). Бачок для нагрівання води повинен виступати зовні печі (для зручності черпання з нього гарячої води). Пунктирні лінії на

5-м ряду означають, що верхня площина бачка для нагрівання води перебуває на 6,5 див нижче 5-го ряду цегл, установлених на ребро. На 5-й ряд кладуть залізну плиту товщиною 2 див (на кресленні не показана).

6-й ряд викладають із цегл, установлених на ребро, в один ряд в обігрівальному щиті - з вогнетривких цегл, покладених плиском. На цей ряд завантажують (на висоту 12-18 див) чавунний металобрухт.

7-й і 8-й ряди викладають із цегл, установлених на ребро, і закріплюють дверку парової камери. Над останнім рядом укладають металеві пластини, показані на кресленні пунктиром.

9-й ряд викладають із цегл, установлених на ребро, і один ряд (обігрівального щита) - із цегл, покладених плиском.

10-й ряд викладають із цегл, покладених плиском; в обігрівальному щиті - із цегл, установлених на ребро, і прокладають металеву пластину, показану на кресленні пунктиром.

11-й, 12-й і 13-й ряди викладають із цегл, установлених на ребро. Усередині 11-го ряду два ряди викладають із цегл, покладених плиском. В 11-м ряду ширина обігрівального щита становить 13 див. На 12-м ряду прокладають сталеві смуги й металеву пластину, показану на кресленні пунктиром, на 13-м тільки сталеві смуги.

На 14-м ряду встановлюють димову заслінку й продовжують кладку з таким розрахунком, щоб 15-й ряд став передостаннім, а 16-й - пригорнув азбест до дерев'яної стелі.

На стелі й на даху викладають димар з п'яти рядів цегл, покладених плиском (на даху - із закладенням і карнизною шапкою), або встановлюють димар полегшеного типу, що випускається промисловістю.  126. Лазнева піч із водогрійною ємністю:

7 - кладка каменки; 2- корпус; 3 - димар; 4- водогрійна ємність; 5 - камені; 6 - опорні ґрати; 7 - топлення

Лазневі печі з водогрійною ємністю ( 126) являють собою невеликі закриті печі дуже зручні для сімейного користування. Їх викладають у металевому корпусі, у якому убудована водогрійна ємність. Кожух печі розміром 70 х70х 170 див зварений зі сталевого аркуша товщиною 4 мм. По висоті пекти розділена на три зони: нижня служить топленням, середня -ікаменкой, верхня призначена для нагрівання води. Кожух печі в зонах топлення й каменки виложен зсередини червоною цеглою "на ребро". Над топленням на ґрати з рейок покладені камені. Над каменкой розміщена водяна ємність із кришкою, що обігрівається центральним димарем. У кожусі є дверцята, через яку в лазню виходить пару, що утворилася при виплескивании води на камені. Рис, 127. Лазнева піч:

1- піддувало; 2- топлення; 3 - зовнішня кладка; 4- димар; 5 -,;ок для поливу каменів; 6 -^опускні газоходи

Пекти-Каменка з додатковими димооборотами ( 127), що відрізняється більшою теплоємністю завдяки товстій кладці й додатковим димооборотам, укладена в металевий футляр. Футляр виготовляють із листової сталі товщиною 1,5-2 мм. Товщина стінок топлення - 1/2 цегли, димоходів - в 1/4 цегли. Для поливу води на каменку в корпусі є бічні дверцята. Така пекти швидко нагріває лазню й довго зберігає тепло.

  128. Пекти з бочки:

1 - димар; 2 - корпус; 3 - камені; 4 - кладка каменки; 5 - опорні ґрати; 6- колосникові ґрати; 7-під топлення

Пекти-Каменку для невеликих сімейних лазень ( 128), виготовлену зі звичайної бочки без дна, установлюють на вогнище із ґратами, складеної із цегли.

Нижню частину бочки, що служить топленням, зсередини обкладають червоною цеглою "на ребро". Вогнище перекривають товстими прутами йди рейками й на них укладають камені. Дим, проходячи в зазори між каменями, віддає їм тепло й віддаляється через димар, заглубленную в купу каменів. Таким чином, ця каменка відкрита й, щоб уникнути диму в лазні, бочку накривають кришкою. При ширянні кришку знімають і вихлюпують воду на камені. Після того як пара вийде, кришку знову встановлюють на місце.

У цей час промисловістю випускаються металеві лазневі печі, що відрізняються від описаних вище конструкцій формою й розташуванням камер для каменів і води, Найчастіше це пекти з піддувалом і топленням у вигляді прямокутної призми з подвійними стінками з боків і із задньої стінки печі. У цьому просторі (призмі) перебуває гаряча вода, а камені розташовані в камері над топленням. Через камені проходить димар, на виході якої з перекриття камери з каменями встановлена засувка.

До недоліків таких печей можна віднести той факт, що через велику теплопровідність металу виходить мале знімання пари з великою його вологістю. Такі печі можуть удов-

летворить нечисленну родину, але щирий аматор пари задовольнитися такою лазнею не зможе.

Деякі власники бань обкладають прямокутні печі цеглою, щоб зберегти теплоту, замість каменів-окатишів застосовують чавунні болванки або порцелянові ізолятори від високовольтних ліній електропередач. Щоб одержати максимум температурного режиму при використанні таких печей, зменшують площа парильні і її висоту.

Щоб одержати щиру насолоду від лазні, коли на третьої полиці не можна бути без головного убору й рукавиць на руках, необхідно побудувати справжню печь-каменку.

Джерело- www.41mkad.ru