Велике значення для збереження тепла в приміщенні має гарне закріплення стекол і ущільнення сполучень.

У дерев'яних плетіннях стекло кріплять шпильками або штапиками, у металевих - штапиками, штирьками, у пластмасових - штапиками.

Дерев'яні плетіння спочатку очищають від пилу й забруднень, фальци олифят або офарблюють олійною фарбою й просушують, а потім уже вставляють скла. У плетінь фальци повинні перебувати строго в одній площині, і стекло, покладене на них (без замазки), не повинне пропускати в місцях примикання повітря. На неточно виконаних фальцах покладене скло при його кріпленні може лопнути. Нижні, так звані лежачі, фальци плетінь, на які буде опиратися скло, перебуваючи у вертикальному положенні, повинні перебувати на одному рівні. Якщо фальци не відповідають цим вимогам, то їх доводиться виправляти, подрезая стамескою зайво, що випирає деревину.

Вставляють скла на одинарній або подвійній замазці або на штапиках.

ВСТАВКА НА ОДИНАРНІЙ ЗАМАЗЦІ

Найпростіший спосіб вставки стекол - на одинарній замазці. Стекло кладуть у фальци, закріплюють шпильками, беруть у ліву руку кому замазки, відрізають від нього ножем смужку, намазують її із сильним вдавленням у фальци й розрівнюють так, щоб шпильки й нижня сторона фальца не були видні. Щоб на замазці не затримувалася вода, її добре загладжують ( 4).  4. Обмазка фальців замазкою, розрівнювання й розгладження ножем

Для закріплення скла можна застосовувати дрібні цвяхи, шпильки із дроту або трикутні косячки з покрівельної жерсті. Для шпильок потрібна міцний дріт такої якості, щоб її можна було загнути, а при забиванні вона не гнулася, вільно входила в деревину й при двох-трьох поворотах легко відламувалася.  5. Закріплення скла дротовими шпильками вручну: а - загинання дротової шпильки; б - загинання стаместкой шпильки у фальци

Для виготовлення дротових шпильок ( 5, а) беруть лівою рукою шматок дроту, кінець її довжиною 17-20 мм притискають до стамески, більшим пальцем правої руки повертають стамеску долілиць і загинають дріт під прямим кутом. Потім лівою рукою приставляють шпильку (загнутий дріт) до скла до бічної сторони фальца ( 5, б), беруть стамеску правою рукою й легенями ковзними ударами по шпильці забивають її в бічну сторону фальца на глибину 7-10 мм так, щоб вона не виступала за крайку нижнього фальца й могла б бути закрита замазкою. Якщо шпилька виступає за крайку нижнього фальца й не закрита замазкою, то вона почне іржавіти й залишить на замазці жовті плями. Забивши шпильку, дріт відламують, перегинаючи її кілька разів у різні сторони.

Маленькі цвяхи можна забивати ковзними ударами стамескою або маленьким молотком (дуже зручний для цієї мети молоточек зі столярного набору для дітей). Менш швидкий, але більше легкий спосіб полягає в установці цвяха в наколоте шилом отвір, притискання його голівки стамескою, по якій ударяють невеликим молотком.

  6. Положення шпильок при закріпленні скла: а-а- правильно; б - неправильно

При забиванні шпильок або цвяхів стежать за тим, щоб вони були спрямовані паралельно склу або ж їхній нижній кінець був спрямований небагато нагору ( 6, а). У першому випадку стекло притискається всім стрижнем до фальців, у другому - тільки кінцем шпильки або капелюшком цвяха.

Якщо шпильки або цвяхи спрямовані долілиць по склу й труться об його крайки ( 6, б), скло може розколотися або бути слабко закріплено. Неправильно забиті шпильки або цвяхи треба, попередньо розхитавши, витягати уздовж по склу, а не від скла, щоб не пригорнути скло кліщами або плоскогубцями.

При відсутності цвяхів і шпильок можна використовувати трикутні косячки розміром 10x20 мм, вирізані з покрівельної жерсті. Такі закріпки щільно тримають скло, і немає небезпеки розколоти його при забиванні.

Відстань між елементами, що кріплять, - від 150 до 250 мм. У кути елементи, що кріплять, не ставлять, а відступають від них на 50 мм. Навіть невеликі стекла варто закріплювати хоча б п'ятьма елементами, що кріплять: два - унизу, по одному - всі інші сторони, що охороняє їх від випадання при поштовхах або при старінні замазки. Нижня крайка скла повинна завжди притискатися не менш чим двома елементами, що кріплять, тому що є небезпека видавлювання цього краю льодом, що може утворюватися між склом і рамою.

Вставка скла на одинарній замазці має той недолік, що між склом і фальцом можливе утворення щілин ( 7, а), куди буде затікати конденсована вода, прискорюючи загнивання нижнього бруска плетіння. Тому цей спосіб застосовується тільки при остеклении тимчасових приміщень і холодних веранд.

  7. Вставка скла на одинарній (а) і подвійний (б) замазці, на щтапи-ках з укладанням на постільній замазці (в): 1 - стекло; 2 - шпилька; 3 - замазка; 4- зазор між склом і бруском плетіння; 5- постільна замазка; 6 - штапик; 7 - шуруп або гвоздьвставка НА ПОДВІЙНІЙ ЗАМАЗЦІ

Стекло укладають не безпосередньо на фальци, а на попередньо покладений на них шар постільної замазки ( 7, б). Постільна замазка повинна бути м'як і пухкої й накладатися ножем або сталевим шпателем у вигляді безперервного валика товщиною від 5 до 8 мм або стрічки шириною на весь фальц і товщиною до 3 мм. На замазку стекло укладають так, щоб воно було розташовано на однаковій відстані від всіх бортів фальців. Покладене скло притискають до фальців доти, поки не будуть видавлені надлишки замазки й стекло щільно не ляже на фальци, на яких залишився самий тонкий шар замазки. При правильному накладенні замазки й притисненні до неї скла між ним і бортами фальців не повинне бути незаповнених замазкою місць. Покладене скло закріплюють шпильками. Закріпивши скла, фальци обмазують замазкою й розрівнюють її звичайним або спеціальним ножем. Видавлену замазку зрізують і загладжують на прямий кут або злегка заоваливают.

При остеклении на подвійній замазці досягається більша герметичність і тим самим виключаються втрати тепла й збільшується термін служби плетіння.

ВСТАВКА НА ШТАПИКАХ

Штапики - це рейки різної форми, якими притискають скло й заповнюють фальци замість замазки. Вони можуть бути на рівні із брусками плетіння й виступати з них на 2-3 мм. Штапики не тільки заощаджують замазку, але й надають плетінням більше гарний вид.

Вставляють скла на штапиках насухо, на постільній замазці, на постільній замазці з обмазкою штапиков, з еластичними прокладками.

Вставка скла насухо. У фальци укладають скло, прикладають до нього штапики й кріплять їх до фальців цвяхами або шурупами через 300 мм. Цвяхи й шурупи повинні відстояти від скла на відстані 3-5 мм, щоб не розколоти його. Такий варіант застосовується лише в

тих випадках, коли не переслідується мета надійної теплоізоляції (наприклад, вікно усередині приміщення).

Вставка на постільній замазці. Фальци промащують м'якої (постільної) замазкою, кладуть на неї стекло й щільно його притискають, - щоб видавити надлишки замазки. Потім вставляють штапики, притискають їх до скла й кріплять до фальців.

Вставка на постільній замазці з обмазкою штапиков ( 7, в) виконується так само, як і в попередньому випадку, з тією лише різницею, що штапики з однієї або із двох сторін обмазують замазкою. Продування через фальци повністю виключається.

Вставка на штапиках з еластичними прокладками. При остеклении на штапиках замість замазки можна застосовувати еластичні прокладки з гуми або пластмаси. Найпростіші прокладки для остекления мають П-Образну форму. Висота прокладок повинна бути такий, щоб вони перебували на одному рівні із крайками бруска плетіння або штапика, або ж нижче їх на 1 мм.

Якщо немає спеціальних прокладок, можна використовувати звичайні гумові або пластмасові трубки (наприклад, електроізоляційні), розрізавши їх по довжині.

Скла для остекления з еластичними прокладками вирізують із таким розрахунком, щоб між покладеним склом із прокладками й фальцами залишався зазор не менш 3 мм.

Щоб у кутах прокладки не морщилися, у них роблять вирізи трикутної форми. Кінці прокладок або трубок, надягнутих на скло, стикують впритул - звичайно на верхній або бічній стороні скла. Їх скріплюють дротом або склеюють клеєм. Стекло з надягнутої на нього прокладкою вставляють у фальци й закріплюють штапиками. Виступаючу прокладку зрізують заподлицо із плетінням або штапиком.

КРІПЛЕННЯ СТЕКОЛ У ДВЕРЯХ

У дверях стекло частіше кріплять не замазкою, а спеціальними рейками, називаними калевками. Скла в нові двері встановлюють так само, як і у віконну раму, але більш ретельно вирівнюють шар замазки під склом, забезпечуючи збіг крайки калевки із площиною дверей або однакового піднесення цієї крайки по всім периметрі. При установці нового скла замість розбитого перед зняттям калевки визначають її положення й шаром замазки намагаються зберегти його у випадку різної товщини старого й нового скла. Калевку знімають за допомогою тонкої стамески, що вставляють спочатку на рівні середнього цвяха й злегка повертають, потім послідовно - біля інших. Після декількох проходів стамескою калевка знімається разом зі цвяхами. Якщо необхідно вставити більше тонке скло й зберегти колишнє положення калевки, між нею й склом установлюють смужку картону, що потім зафарбовують.

УСТАНОВКА СКЛА КАРТИНИ

Перед установкою скла картини його потрібно ретельно оглянути. Дрібні дефекти, включаючи волнистость, що не заважають у склі вікна або двері, тут неприпустимі. У картинах стекло не має спеціального кріплення й утримується натисканням підрамника. Щоб запобігти переміщенням між склом і рамою, з усіх боків рекомендується встановити по 2-3 дерев'яні прокладки довжиною 30-40 мм і товщиною, рівній товщині скла.

КРІПЛЕННЯ ДЗЕРКАЛ

Кріплення дзеркал у рамі виробляється аналогічно кріпленню скла в рамі картини. Між дерев'яним щитом і зворотним боком дзеркала (амальгамою) рекомендується укласти шар м'якої тканини, тому що навіть невеликі вади амальгами різко погіршують якості дзеркала.

Дзеркала до дверцят шафи кріпляться за допомогою калевок, металевих П-Образних лапок або шурупів. В останньому випадку стекло попередньо просвердлюють по кутах Найкраще кріпити його в горизонтальному положенні до дверцят, знятої з петель. Під дзеркало укладається шар м'якої тканини або м'якого картону. При кріпленні калевками можна використовувати пакет газет. Його виготовляють, склеюючи газети в 3-4 шару. При цьому стики різних шарів не повинні збігатися. Клей наносять плямами 20x20 мм із відстанями між ними 200-250 мм. При використанні лапок потрібно перевірити точність виготовлення їх по висоті й при необхідності встановити під ними прокладки. Висота лапок повинна забезпечувати щільне прилягання їх до скла, але без натягу.

Після розмітки отворів під кріплення лапок рекомендується зняти дзеркало й пригвинтити лапки, потім відігнути їх, вставити м'який шар, що підстилає, у дзеркало й обжати.

У такий же спосіб варто надходити й при кріпленні шурупами. Під їхні голівки бажано підкладати пластмасові шайби. Їхнє застосування обов'язково при використанні шурупів з потайними голівками, тому що це значно простіше, ніж зенковка отвору в склі.

Прикріплювати дзеркало до стіни можна по-різному. Якщо воно без отворів, кріплення роблять скобами з тонколистової оцинкованої сталі. Смужки кріплять у фанері товщиною 6-10 мм дрібними цвяхами або шурупами, які забивають або вворачивают з таким розрахунком, щоб довжина загнутого на край дзеркала кінця смужки становила 6-7 мм. До тильної сторони підстави пригвинчують навісні петлі або вушка. Дзеркало без отворів можна вставити в дерев'яну раму, що на навісних петлях прикріплюють до стіни.

Багато ательє й фабрики виготовляють дзеркала з отворами для кріплення. У набір кріплення входять кріпильні анкери й конусоподібні гайки. Безпосередньо до стіни дзеркало ^отворами прикріплюють так. Спочатку прикладають його до стіни й відзначають олівцем місце установки анкерів. Потім у стіні роблять отвору й на алебастрі встановлюють анкерні болти. При цьому їхні кінці повинні бути розщеплені або загнуті, щоб вони не оберталися й не висмикувалися при загвинчуванні гайок. Між стіною й дзеркалом варто прокласти м'який картон, щільну тканину або винилискожу, щоб згладити можливі нерівності на стіні. Після того як дзеркало буде навешено на болти, його закріплюють конічними гайками, що нагвинчуються на різьблення анкерних болтів.

Дзеркало, що має отвори, можна прикріпити спочатку до аркуша фанери або древесностружечной плити короткими шурупами з великою голівкою або болтами з гайками. Болти й шурупи для закріплення дзеркала варто використовувати нікельовані, хромовані або кадмированние.

Багато хто встановлюють дзеркало після завершення облицювання. При цьому, як правило, його кріплять так, як і у звичайному приміщенні. Однак у зв'язку з тим, що у ванній кімнаті постійно підвищена вологість повітря, а нерідко й пряме влучення вологи, дзеркало протягом двох-трьох років робиться непридатним. Тому у ванній кімнаті його краще встановлювати в процесі облицювання, ретельно зашпаровуючи місця сполучення його із плиткою, що не дає можливість попадати волозі й парам на тильну сторону дзеркала. Роблять це в такий спосіб.

Перш ніж замовити дзеркало в майстерні, необхідно добре розмітити (буквально розкреслити) стіну на плитки з урахуванням товщини швів. Потім визначають бажаний розмір дзеркала і його розміщення на стіні таким чином, щоб по довжині й ширині його грані збігалися із гранями плиток, а між дзеркалом і облицюванням був шов, товщина якого дорівнює товщині швів між плитками.

Тільки після такої ретельної розмітки дзеркало можна замовляти в майстерні, а тим часом зайнятися облицюванням ванної кімнати плитками.

Якщо дзеркало має отвори й спеціальні нержавіючі конусоподібні гайки із кріпильними анкерами, необхідно висвердлити або пробити гнізда в стіні для їхнього закріплення. Анкери як у цегельній стіні, так і в бетонній установлюють на цементному розчині з додаванням поливинилацетатной дисперсії, ретельно виверяя відстань між їхніми центрами, що повинне бути дорівнює відстані між центрами отворів у дзеркалі. Розмітку потрібно робити прикладанням дзеркала до стіни.

Навішувати дзеркало на укріплені в такий спосіб анкерні болти треба не раніше, ніж через троє діб. Для прискорення роботи можна замість цементного розчину застосувати алебастр.

Перед навішенням дзеркала на поверхню стіни наносять коржа із цементно-піщаного розчину складу 1:3-1:4 з відстанню друг від друга 60-100 мм. Після цього беруть поліетиленову плівку з розмірами ширше й вище дзеркала на 40-50 мм і прикладають її до тильної сторони дзеркала. При навішенні дзеркала необхідно стежити, щоб плівка не зім'ялася, а дзеркало щільно пригорнулося до підстави стіни. Добре притиснуте дзеркало зімне коржа, розподіливши розчин по поверхні рівномірно, а після схоплювання розчину буде лежати на ідеально рівній поверхні.

Поліетиленова плівка охоронить захисний шар амальгами від руйнування лугами й вологою. Виступаючі по периметрі дзеркала краї плівки акуратно обрізають лезом або гострим ножем, а шов між дзеркалом і плитками зашпаровують цементно-піщаним розчином складу 1:4 з додаванням невеликої кількості клею ПВА.

Якщо дзеркало закріплюється за допомогою скоб, у місцях їхньої установки варто просвердлити отвори-гнізда й вставити на клеї пробки з добре висушеної твердої деревини. Скоби кріплять до пробок за допомогою оцинкованих або кадмированних шурупів.

Джерело- www.41mkad.ru