Останнє десятиліття на російському будівельному ринку відзначено активною появою великої кількості нових будівельних матеріалів і технологій. Їхня поява змінила як сам підхід до виконання робіт, так і загальні тенденції в обробці інтер'єрів і фасадів. Так, наприклад, знову стало актуальної фарбування стін і стель, але вже на більше високому технологічному рівні. Це забезпечується, насамперед, якісним поліпшенням декоративних і експлутационних властивостей лакофарбових покриттів і розширенням видів підстав під фарбування.

Вітчизняним будівельникам на ходу доводиться освоювати нові, передові технології, учачись часто на своїх власних помилках. На жаль, практично відсутні спеціалізовані центри навчання, грамотний супровід продажів і технічна підтримка. У результаті при виконанні робіт порушуються елементарні технологічні правила, а будівельники розраховують, що високоякісний фінішний матеріал покриє всі огріхи підготовчих етапів робіт. Однак статистика рекламацій лакофарбових покриттів показує, що:

близько 70 % всіх причин дефектів є неправильна підготовка підстави,

близько 15 % - неправильний вибір системи фарбування,

близько 10 % - недотримання технології нанесення

і тільки 5 % - неякісна фарба.

Підготовка підстави

Приступаючи до роботи, маляр повинен оцінити якість підстави. Для цього використовується насамперед візуальний контроль. При цьому визначається вид і стан матеріалу підстави, видимі ушкодження, виявляються технологічні помилки його виконання. Вид і склад підстави дозволяє оцінити його вплив на покриття й правильно вибрати систему фарбування. Підстава може бути виконане з органічних або неорганічних матеріалів, мати пористу або щільну структуру. Крім цього, необхідно оцінити наскільки воно чисте й сухе, на бетонних підставах повинна отсутствовать опалубне змащення. Простукуванням штукатурки визначаються можливі порожнечі або відшарування. Якщо як підстава використовується старе лакофарбове покриття, то міцність його можна визначити тестуванням за допомогою малярської стрічки: необхідно наклеїти її на поверхню, а потім різко відірвати. Якщо покриття не порушується, то його міцність достатня.

Дуже важлива для правильного виконання робіт перевірка вбираючої здатності підстави. Для цього використовується зволоження поверхні. Залежно від швидкості усмоктування вологи розрізняють: сильно вбираюче, нормально вбираюче й слабко вбираючої підстави. Якщо вода швидко йде в підставу, то при нанесенні складів, що розбавляються водою, порушується процес утворення плівки й покриття не набере достатньої міцності. Тому в цьому випадку необхідне застосування спеціальних ґрунтовок.

Серйозна проблема - це неоднакова вбираюча здатність різних ділянок підстави. Це може відбутися при використанні в підставі різних матеріалів. Якщо не усунути це розходження, то на готовому лакофарбовому покритті будуть помітні границі переходу. А якщо в результаті огляду виявлене меление або опадання підстави, то наявність такого дефекту може привести до того, що фінішне покриття відшарується разом з верхнім шаром підстави. При виявленні таких властивостей підстави необхідно застосовувати для них спеціальні ґрунтовки. Вони повинні бути непигментированними й тонко-дисперсійними, досить рідкими й добре проникати в капіляри, не дуже швидко висихати, забезпечувати адгезію для наступних покриттів, не утворювати товсту плівку. При нанесенні такі ґрунтовки не повинні утворювати глянсову плівку. Поверхні з нормальною й рівномірною вбираючою здатністю обробляти спеціальними ґрунтовками необов'язково; досить нанести фарбу з невеликим додаванням води (відсоток розведення звичайно зазначений в описі). Потім можна наносити заключний шар без розведення. Підстави, що слабко усмоктують вологу, обробляються пигментированними ґрунтовками, які мають особливо високу адгезію або утворять хімічні сполуки з підставою. Вони наносяться досить товстим шаром і служать сполучним містком між підставою й наступним покриттям.

Під декоративні й гіпсові штукатурки використовують ґрунтовки з додаванням дрібного кварцового піску. Тоді відпадає необхідність у застарілих методах поліпшення зчеплення декоративного шару з підставою - нанесення насічок або кріплення спеціальної сітки.

Вибір системи

Правильний вибір системи фарбування забезпечить оптимальні терміни служби й одночасно дозволить уникнути зайвих витрат. Найбільше часто вибір коштує між акриловими, силікатними й силіконовими системами. При виборі тієї або іншої системи необхідно брати до уваги експлутационние вимоги до покриття, їхні фізичні властивості, а також особливості колірного оформлення.

Акрилові дисперсійні фарби містять у якості сполучні полімери або сополимери акрилу. Системи на їхній основі підходять практично для всіх підстав, використовуваних у будівництві. Покриття акриловими фарбами володіють гарної паропроницае-мостью, т.е. дозволяють підставі "дихати". При нормальних умовах експлуатації вони забезпечують оптимальне сполучення ціна/якість. Крім цього, такі покриття пропонують найбільші можливості по колірному оформленню поверхонь.

У матеріалах на силікатній основі в якості плівкоутворювального служить рідке калійне скло, що виходить при спільному плавленні поташу й кварцу з наступним розчиненням у воді продукту, що утворився. Це сполучне ставиться до мінерального. Утворення плівки на відміну від акрилових фарб відбувається в результаті двоступінчастої хімічної реакції. Силікатні фарби застосовуються головним чином для фарбування мінеральних підстав, наприклад, бетонних, силікатного цегли й т.п., а також поверхонь раніше пофарбованих мінеральними фарбами. Вони мають найвищу проникність для водяних пар і вуглекислого газу, тому це оптимальне рішення при фарбування будинків стародавньої будівлі й пам'ятників архітектури.

Важливою властивістю силікатних покриттів є те, що вони не підтримують розвиток мікроорганізмів і тому не вимагають спеціальних биоцидних добавок. Однак висока лужність фарби викликає необхідність при нанесенні захищати скло, алюміній, натуральний камінь від влучення бризів, які можуть залишити незмивні плями. Для колеровки необхідно використовувати тільки щелочестойкие й стійкі до рідкого калійного скла пігменти, тому колірна гама силікатних матеріалів сильно обмежена.

Силіконові фарби ставляться до найсучасніших фарб. Вони сполучать у собі практично всі кращі властивості акрилових і силікатних фарб. Насамперед, це висока проникність для водяних пар і вуглекислого газу (у силіконових фарб ці показники близькі до силікатного), але при високій водовідштовхувальній здатності поверхні. Вони підходять практично для всіх типів мінеральних поверхонь, добре сумісні як з мінеральними, так і із синтетичними фарбами. Силіконові покриття, також як і силікатні, не підтримують розвиток мікроорганізмів. Тому вони не мають потреби в застосуванні спеціальних фунгицидних і альгицидних добавок.

Силіконові фарби мають найкращими в цей час декоративними й експлуатаційними властивостями покриттів. Єдиним недоліком, що обмежує їхнє застосування, є їхня висока вартість.

Нанесення

Як відомо, основні функції лакофарбових покриттів - декоративна й захисна. Гарна укривистость і білизна забезпечують скоріше декоративні функції. Але для того щоб покриття виконувало пропоновані до нього вимоги по вологостійкості, стійкості до стирання, стійкості до кліматичних впливів, необхідне досягнення певної товщини висохлої плівки. Для фасадних покриттів це звичайно 100 - 120 напівтемних, т, е. приблизно 200 мол фарби на 1 м2. Нанесення більше тонких шарів приводить до дефектів лакофарбового покриття й надалі - до ушкодження конструкцій, що обгороджують.

Якщо застосовувати рідкі фарби для одержання товстої плівки на вертикальних поверхнях, буде потрібно нанесення як мінімум 4 -5 шарів. Якщо ж використовувати високоякісні, тиксотропні фарби, то таке покриття можна одержати за один прохід. (Тиксотропні фарби мають густу консистенцію в спокійному стані, при механічні впливі вони розріджуються, а після зняття такого впливу знову здобувають желеобразную консистенцію). Крім того, тиксотропні фарби дозволяють використовувати при фарбуванні найбільш прогресивний і продуктивний спосіб безповітряного розпилення - Airless.

Колеровка фарби

Колеровка фарби є одним з важливих і дуже актуальних питань. Для колеровки можна застосовувати як ручну, так і комп'ютерну колеровку. Комп'ютерна колеровка найбільш зручна для будівельників, вимагає мінімум трудозатрат, особливо при виконанні більших обсягів робіт. Для якісної колеровки матеріал повинен мати дуже точне дозування як по обсязі, так і по окремих компонентах. Добре розроблені бази дозволяють точно попадати у цвіт, незалежно від кількості колеруемой фарби, і гарантують виконання декларируемих властивостей покриття.

При невеликих обсягах дотепер актуальна ручна колеровка. Тут можна вибрати колеровку полнотонними фарбами або універсальними пігментними пастами, що не містять сполучного. Універсальні пасти дозволяють колеровать як водоразбавляемие фарби, так і утримуючий розчинник емалі. Однак при неписьменному використанні пігментних паст можна легко порушити баланс між кількістю сполучні й заповнювача й, наприклад, замість стійкого до стирання покриття одержати поверхню, що паскудиться при сухому протиранні, або легко вигоряюче покриття. Застосування полнотонних фарб, що містять у своєму складі сполучне, можливо тільки для матеріалів з таким же сполучним. Але надійність і якість цього способу вище, тому для ручний колеровки вони предпочтительней.

Експлуатація

При експлуатації необхідно враховувати, що вічних лакофарбових покриттів не існує. Захищаючи підставу від шкідливих впливів, вона зношується. Однак правильно виконане покриття забезпечить якісне покриття із тривалим терміном служби. Термін служби покриттів залежить від багатьох причин: це й технологія нанесення, і впливу на покриття під час експлуатації. Наприклад, фасадні покриття на II акрилі служать 8-10 років, а при умовах, що щадять, - набагато довше (наприклад, фасад перебуває в тіні або його закриває козирок). Але якщо при виконанні робіт були дотримані всі технологічні аспекти, то відновлення покриття може бути виконане без більших фінансових витрат. У результаті пофарбовані конструкції буде служити довго й не створювати для своїх власників додаткових проблем.

Тому, починаючи нове будівництво, розумніше відразу якісно виконати всі етапи робіт, не впадаючи в зайву економію. Це дозволить уникнути істотних витрат згодом на ремонтні й відбудовні роботи.