Трубними колодязі називаються тому, що вони мають круглу форму й нагадують собою трубу. Виготовляють їх з каменю, цегли, керамічних сегментів і бетону. Строк їхньої служби в 2-3 рази більше дерев'яних. Правда, вартість набагато вище, але вони мають більші переваги перед дерев'яними: зовсім непроникні для верховодки з верхніх шарів ґрунту, у якій найбільше хвороботворних організмів або бактерій, а гладкі стінки легко очищаються від слизу й зелених нальотів. Гладкими стіни стають після оштукатурювання їхнім цементним розчином складу 1:3 або 1:2 товщиною шару 0,5-1 див для бетонних і 1-2 див для кам'яних і цегельних колодязів.

Кладку виконують також на цементному розчині складу 1:4 або 1:5.

Ці колодязі відповідають самим строгим санітарним вимогам.

Камінь застосовують, найчастіше, бутовий плитняком або надають йому потрібну форму шляхом попереднього отісування. Каменям можна додати будь-яку форму, але для внутрішніх поверхонь найкраще підходить увігнута форма.

Бутовий камінь - це шматки вапняку або піщанику. Бут може бути рваним (плитняк) або постелистим. Використовуваний для кладки стін бутовий камінь повинен бути чистим, без тріщин, розшарувань і інших дефектів. Для зручності в роботі маса одного каменю не повинна перевищувати 50 кг. Якість каменю визначають, наносячи по ньому удари молотком. Якщо камінь видає чистий звук і не розсипається, він придатний для будівництва.

Кругляки-Валуни бувають різних розмірів і форми. Для зручності роботи більші камені колють на більше дрібні. Перед укладанням камені очищають від пилу й бруду.

Цеглу застосовують червоний, добре або надмірно обпаленою й покритий місцями як би глазур'ю. Така цегла дуже міцний і водонепроникний. Білу силікатну цеглу не використовують.

Пісок для готування розчинів і бетонів застосовують чистий річковий. Забруднений пісок знижує міцність розчину або бетону. По величині зерен пісок буває дрібним, середній і великий розміром 0,15-0,5 мм. Звичайно пісок називають важким заповнювачем. При дробленні шлаків, пемзи й т.д. виходить легкий пісок.

Гравій - дрібні камені невеликого розміру. Гравій буває щебневидний, малокатанний, яйцеподібний, добре окатанний, лещадний і игловатий. Довжина зерен дрібного гравію - 0,5-2 див; середнього - 2-4 див; великого - 4-8 див.

Щебені - камінь приблизно такої ж величини, як і гравій. Одержують щебені дробленням гірських порід або цегли, важких доменних шлаків. При спорудженні трубних колодязів рекомендується застосовувати щебені тільки гірських порід.

Гравій і щебені застосовують як заповнювач у бетоні. Вони повинні бути чистими, при забрудненні їх ретельно промивають.

Портландцемент буває чотирьох марок: 400, 500, 550 і 600 кгс/див2.

Арматури являє собою сталеві стержни різного діаметра. При великому діаметрі їх виготовляють окремими стрижнями. Більше тонкі стрижні згортають у кола-бухти. Арматури виготовляють не із гладкою поверхнею, а з рифленої, що забезпечує більше міцне зчеплення бетону з арматурами. Коли в бетон для міцності вставляють арматури у вигляді окремих прутів або спеціально виготовлених каркасів, виходить залізобетон. Застосовують і анкери - сталеві стрижні необхідної довжини з різьбленням на кінцях із шайбами й гайками.

Рами виготовляють у вигляді круглих кілець із дерева, сталі, залізобетону. Вони повинні бути дуже міцними.

Форма рам кругла, як кільце. Ширина рами - не менш 25 див, тобто по товщині цегельної або кам'яної кладки. У рамах свердлять отвору для вставки в них анкерів,

Скоби сталеві товщиною 1,5-2 див застосовують у трубних колодязях для підйому або опускання в колодязь під час його ремонту, очищення й т.д. Попередньо їх рекомендується очистити від іржі, пофарбувати 2-3 рази олійною фарбою, застосовуваної для зовнішніх робіт. Фарбу наносять тонким шаром, і кожний шар до нанесення наступного повинен висохнути.

Крім перерахованих, застосовують і інші матеріали, про які ми скажемо нижче.

Цементні розчини готують у такій послідовності. Із цементу й піску попередньо готовлять суху суміш, ретельно перемішуючи цемент із піском до однорідного складу. Приготовлену суху суміш заливають водою, добре перемішують, щоб розчин був однакової густоти, і вживають не пізніше, ніж через 45 хвилин (або в крайньому випадку, через 1 годину) після готування. Чим більше цементу в розчині, тим він пластичнее й менш водонепроникний. Але при цьому його більше витрачається й, отже, здорожується вартість робіт.

Склади розчину бувають різні. Наприклад, склад 1:2 означає, що на 1 ч. цементу потрібно 2 ч. піски. Частини об'ємні. Міцність розчину залежить від марки цементу й кількості піску, що додається на одну його частину. Витрата розчину залежить від товщини швів і ширини викладається стенки, щоМ.

Для оштукатурювання застосовують розчин складу 1:1-1:2 з товщиною шару штукатурки для бетонних поверхонь від 0,5 до 1 див, для кам'яних і цегельних поверхонь - від 1 до 2 див.

Для кладки застосовують розчин складу 1:5. Марка розчину залежить від марки цементу. Марка розчину для кладки може бути 100 або 50.

Цемент необхідно вибирати свіжий, тому що від тривалого зберігання якість цементу сильно знижується. Зберігати цемент необхідно в поліетиленові або інших щільно зав'язаних мішках, у сухому місці, піднятим від рівня землі на висоту не менш 50 див. Кількість цементу визначають залежно від його марки й марки розчину, що готується. Витрата розчину залежить від товщини швів: на цегельну кладку його потрібно менше, на кам'яну- більше.

Джерело- www.41mkad.ru