Видатний росіянин учений і агроном Андрій Тимофійович Болотов (1738-1833) писав: "Льох потребен до того сухий і досить просторий, щоб у ньому не було задушливо, але прохолодного вітру (протягу) не мабуть, тому що він овочі висушує. Якщо ж він, навпроти, глухий (із застійним, непровітрюваним повітрям) і сир, то овочі згнивають".

Для підтримки нормального температурно-влажностного режиму льох повинен бути забезпечений достатньої приточно-витяжною вентиляцією. При цьому добре встановлювати дві труби - витяжну й приточную, які для кращого повітрообміну розташовують у двох рівнях і, по можливості, у різних місцях, щоб уникнути підсмоктування свіжого повітря ( 54).

  54. Неправильний пристрій вентиляції:

а - розріз, б - план; 1 - приточная труба, 2 - витяжна

труба.

Витяжну трубу розміщають угорі, під самою стелею, а приточную - унизу й на висоті 500-600 мм від підлоги ( 55). Застосування більшої кількості витяжних труб малого перетину небажано, особливо в північних районах.

  55. Правильний пристрій приточно-витяжної вентиляції: а -розріз, б - план; 1 - приточная труба, 2 - витяжна труба, 3 -утеплення витяжки.

Переміщення повітря по вентиляційних трубах відбувається за рахунок різниці питомої ваги холодного зовнішнього й теплого внутрішнього повітря, тому така система вентиляції називається природної. Крім того, завжди є додатковий приплив зовнішнього повітря через щілини й не щільність дверей і люків. Швидкість руху повітря тим більше, чим вище різниця температури в льосі й зовні.

Витяжну трубу для створення стійкої тяги виводять вище ковзана покрівлі, а в межах горища або погребици роблять утепленою (подвійний). Тяга зростає зі збільшенням висоти витяжних труб.

Перетин вентиляційних труб вибирають залежно від площі льоху. Для льоху площею 6-8 м квадратних перетин витяжної труби може бути 120 на 120 мм. Якщо роблять тільки одну трубу, то її перетин повинне бути не менш 150 на 150 мм.

Труби роблять із товстих (30-40 мм), добре підігнаних і щільно збитих дощок, постачають їхніми засувками (клапанами) і заслінками для регулювання повітрообміну й температурно-влажностного режиму.

Для невеликих льохів можна зробити одну двухканальную вентиляційну трубу з ветроулавливанием), для чого неї розділяють по вертикалі на два канали. По одному каналі повітря надходить у льох, а по іншому виштовхується назовні. Для кожного каналу можна зробити самостійну засувку.

У деяких льохах (наприклад, розташованих під гаражем) вентиляцію можна здійснювати через люк, забитий ґратами. Ґрати накривають старою ковдрою або ватником. Для перевірки ефективності роботи вентиляції до вихідних отворів труб прикладають листочки тонкого паперу. При цьому під дією повітряних (конвекційних) потоків повітря папір буде колихатися.

Для спостереження за повітряними потоками можна використовувати й дим: щоб викликати циркуляцію повітря, у льох ставлять цебро з розпеченими вугіллями.

Ознаками недостатньої вентиляції є затхле, сперте повітря, відчуття вогкості, поява цвілі, капеж і конденсаційна волога на стелі, стінах, засіках і стелажах, відпрівання верхнього шару картоплі в насипі.

Щоб понизити надмірну вологість повітря, улаштовують наскрізне провітрювання: в осінній час відкривають люки, двері, засувки вентиляційних труб, тому що рух повітря знижує вологість. Для цього внутрішні двері роблять ґратчастими (56). Одночасно вносять у льох ящик з негашеним вапном або великою повареною сіллю, деревним вугіллям, які мають здатність поглинати вологу.

  56. Пристрій входу в льох:

а-дерев'яні двері для провітрювання, б-розріз, фрагмент^-фрагмент-у-фрагмент, 1 -ґратчасті двері для провітрювання, 2-вхідні двері.

Щоб підвищити вологість повітря, треба розприскати воду, а ще краще посипати підлога мокрою підмножиною або поставити ящик з вологим піском.

Джерело- www.41mkad.ru