Вимоги до монтажу виробів установлюють у проектній документації на об'єкти будівництва з обліком прийнятих у проекті варіантів виконання вузлів примикання виробів до стін, розрахованих на задані кліматичні й інші навантаження.

Монтаж виробів повинен здійснюватися спеціалізованими будівельними фірмами, що мають право (ліцензію) на виробництво таких робіт. Закінчення монтажних робіт повинне підтверджуватися актом здачі-приймання, що включає в себе гарантійні зобов'язання виконавця робіт.

При проектуванні й виконанні вузлів примикання повинні виконуватися наступні умови. Закладення монтажних зазорів між виробами й укосами прорізів стенових конструкцій повинна бути по всім периметрі віконного блоку щільної, герметичної, розрахованої на витримування кліматичних навантажень зовні й умов експлуатації усередині приміщень; конструкція вузлів примикання (включаючи розташування віконного блоку по глибині прорізу) повинна перешкоджати утворенню містків холоду (теплових містків), що приводять до утворення конденсату на внутрішніх поверхнях віконних прорізів; експлуатаційні характеристики конструкція вузлів примикання (опір теплопередачі, звукоізоляція, воздухо- і водопроникність) повинні відповідати вимогам, установленим у будівельних нормах і правилах; пароізоляція швів з боку приміщень повинна бути не менш щільної, чим захист від кліматичних впливів зовні; конструкція вузлів примикання повинна забезпечувати надійний відвід дощової води й конденсату назовні. Не допускається проникнення вологи усередину стенових конструкцій і приміщень.

Як кріпильні елементи для монтажу застосовують:

будівельні дюбелі (кращий спосіб кріплення);

монтажні шурупи;

спеціальні монтажні системи (наприклад, з регульованими монтажними опорами).

Не допускається використання для кріплення виробів гортати, клеїв, пеноутеплителей, а також будівельних цвяхів.

Віконні блоки варто встановлювати за рівнем. Відхилення від вертикалі й горизонталі сторін коробка змонтованих віконних блоків не повинні перевищувати 1,5мм на 1м, але не більше 3мм на висоту (ширину) виробу.

Відстань між кріпильними елементами при монтажі виробів не повинне перевищувати 800мм. Приклад розташування кріпильних деталей наведений на малюнку 2.

Для заповнення монтажних зазорів (швів) застосовують попередньо стислі ущільнювальні стрічки ПСУЛ (компресійні стрічки), що ізолюють пенополиуретановие шнури, пеноутеплители, мінеральну вату й інші матеріали, що мають гігієнічний висновок і які забезпечують необхідні експлуатаційні показники швів. Пеноутеплители не повинні збільшувати свій обсяг після завершення монтажних робіт.

Для передачі навантажень у площині одного блоку (ваги) виробу на будівельну конструкцію застосовують несучі колодки з полімерних матеріалів із твердістю не менш 75 ед. по Шору А або з деревини твердих порід. Для фіксації положення віконного блоку в стіні застосовують розпірні колодки.

У випадку, якщо монтаж віконних блоків роблять одночасно з опоряджувальними роботами усередині приміщення, варто передбачати заходи щодо вирівнювання вологості повітря (провітрювання, осушення й т.д.).

В одному стеновом прорізі допускається монтаж декількох виробів по висоті й ширині. У цьому випадку конструкція їхніх з'єднань повинна бути додатково розрахована на експлуатаційні навантаження.

За матеріалами dom.ustanovi.ru