Залежно від ФОРМИ й СПОСОБУ ОБПИРАННЯ НА ҐРУНТ фундаменти бувають

1. Стовпчастими

2. Стрічковими

3. Плитними.

СТОВПЧАСТІ ФУНДАМЕНТИ

Найпоширеніший і дешевими є стовпчасті фундаменти. Особливо ефективні стовпчасті фундаменти в пучинистих ґрунтах при їхньому глибокому промерзанні. Разом з тим у стовпчастих фундаментів є особливості, що заважають у ряді випадків їхньому успішному застосуванню. Так, у горизонтально рухливих ґрунтах недостатня їхня стійкість до перекидання й для погашення бічного зрушення потрібне пристрій твердого залізобетонного ростверку. Обмежено їхнє застосування на слабонесущих ґрунтах при будівництві будинків з важкими стінами. Крім того, при стовпчастих фундаментах виникають складності із пристроєм цоколя: якщо при стрічкових фундаментах цоколь утвориться як би сам собою, будучи їхнім продовженням, то при стовпчастих заповнення простору між стовпами, стіною й землею (забирка) - складна й трудомістка справа.

Стовпчасті фундаменти підводять під удома з легкими стінами (дерев'яні рубані, каркасні, щитові). Цей тип фундаментів по витраті матеріалів і трудозатратам в 1,5-2 рази економичнее стрічкових. Стовпи зводяться у всіх кутах, місцях перетинання стін, під простінками, під опорами важко навантажених прогонів і інших крапок зосередження навантажень. Відстань між стовпами приймається 1,2-2,5 м. По верху стовпів повинні бути покладені обв'язувальні балки для створення умов спільної їхньої роботи. При відстанях між стовпчастими (окремо вартими) фундаментами більше 2,5-3 м по верху укладаються могутніші рандбалки (залізобетонні, металеві).

Мінімальний перетин фундаментних стовпів приймається залежно від того, з якого матеріалу вони виготовлені (бетон - 400 мм; бутобетон - 400 мм; кладка із природного каменю - 600 мм, з буту-плитняку - 400 мм, із цегли вище рівня землі - 380 мм, а при перев'язці із забиркою - 250 мм).

ДОСТОЇНСТВА

- економічні;

- не трудомісткі.

НЕДОЛІКИ

- недостатня стійкість у горизонтально рухливих ґрунтах;

- обмежене застосування на слабонесущих ґрунтах при будівництві будинків з тижелими стінами;

- складність із пристроєм цоколя.

СТРІЧКОВІ ФУНДАМЕНТИ

фундаменти, возводимие безпосередньо під стіни вдома або під ряд окремих опор. У першому випадку вони мають форму безперервних підземних стін, у другому v складаються із залізобетонних перехресних балок

Стрічкові фундаменти підводять під удома з важкими стінами (бетонними, кам'яними, цегельними й т.п.) або з важкими перекриттями. Їх закладають під всі зовнішні й внутрішні капітальні стіни. Наявність під будинком підвалів, теплих підпіль, гаража або цокольного поверху роблять просто необхідним вибір саме цього типу фундаменту.

Для цього типу фундаменту характерні більші обсяги грабарств і використовуваних матеріалів, значна вага й трудомісткість зведення. Незважаючи на це, стрічкові фундаменти одержали досить широке поширення, в основному завдяки простої технології.

Стрічкові фундаменти бувають МОНОЛІТНИМИ й ЗБІРНЯМИ.

Для спорудження стрічкових монолітних фундаментів на дні котловану виставляється опалубка (дерев'яна), арматури, аркуші теплоізоляції й між стінками опалубки заливається бетон. Для зниження втрати при обігріві будинку в такі фундаменти заставляється утеплювач (керамзит, минераволатние плити, пінопласт).

Збірні стрічкові фундаменти складаються з великих фундаментних бетонних або залізобетонних блоків.

ДОСТОЇНСТВА стрічкових монолітних:

- міцність;

- надійність;

- можуть бути використані для будинків будь-якої форми;

ДОСТОЇНСТВА стрічкових із залізобетонних блоків:

- значне скорочення строків зведення;

- простота спорудження.

НЕДОЛІКИ всіх стрічкових:

- збільшення строку будівництва за рахунок виробництва грабарств, заповнення бетоном опалубки;

- масивні;

- не економічні;

- трудомісткі;

НЕДОЛІКИ стрічкових із залізобетонних блоків:

- менш практичні (пропускають воду в місцях свого з'єднання);

- придатні для будинків простих форм (при складних архітектурних формах блоки, що випускаються стандартних розмірів, доводиться обрізати).

ПЛИТНІ ФУНДАМЕНТИ

фундаменти, що споруджуються під всією площею будинку. Являють собою суцільну або ґратчасту плиту, виконану з монолітного залізобетону або зі збірних перехресних залізобетонних балок із твердим закладенням стикових з'єднань.

Фундаменти плитні й з перехресних стрічок зводять із монолітного залізобетону з метою додання фундаменту просторової твердості. Необхідність у цьому виникає при будівництві на нерівномірно й сильно стисливих ґрунтах, наприклад, на насипні (піщаних подушках, що злежалися смітниках, сильно пучинистих ґрунтах і т.п.). Іноді до таких фундаментів застосовують термін "плаваючий".

Пристрій плитного фундаменту пов'язане з досить більшою витратою матеріалів (бетону й металу) і може бути доцільно при спорудженні невеликих і компактних у плані будинків або інших будівель, коли не потрібне пристрій високого цоколя, і сама плита використовується як підлога (наприклад, гаражі, лазні й т.п.). Для будинків більше високого класу частіше влаштовують фундаменти у вигляді ребристих плит або армованих перехресних стрічок

Споруджують на важких пучинистих і просадних ґрунтах.

Плитний фундамент найбільш прийнятний при слабких неоднорідних ґрунтах з високим рівнем ґрунтових вод, а також у випадках, коли навантаження, що доводиться на фундамент, велика, а ґрунт підстави недостатньо міцний.

Такі конструкції здатні вирівнювати вертикальні й горизонтальні переміщення ґрунту (плаваючі фундаменти v їхня друга назва).

Спорудження плитного фундаменту виправдано в малоповерховому будівництві при невеликій і простій формі будинку.

ДОСТОЇНСТВА

- простота спорудження;

- можливість їхнього виконання у важких пучинистих, рухливих і просадних ґрунтах.

НЕДОЛІКИ

- досить дороги (через велику витрату бетону й металу на арматури).

ПАЛЬОВІ ФУНДАМЕНТИ

фундаменти, що складаються з окремих паль, перекритих зверху бетонною або залізобетонною плитою або балкою (ростверком).

Пальові фундаменти є дуже дорогими й трудомісткими у виконанні, тому в індивідуальному будівництві зустрічаються вкрай рідко.

Пальовий фундамент використовується у випадках, коли на слабкий ґрунт необхідно передати більші навантаження. При цьому навантаження від будинку передається на більше щільні ґрунти, що залягають на глибині.

По типі матеріалу палі можуть бути дерев'яними, бетонними, залізобетонними, сталевими й комбінованими.

По методу виготовлення й занурення в ґрунт палі підрозділяються на забивні (опускаються в ґрунт у готовому виді) і набивні (виготовлені безпосередньо в ґрунті, у пробурених каналах).

По типі поводження в ґрунті виділяють палі-стійки, що мають під собою міцний ґрунт і передавальні на нього тиск, і висячі палі, використовувані у випадках, коли глибина залягання міцного ґрунту досить велика (несуча здатність таких паль визначається сумою опору сил тертя по бічній поверхні й ґрунту під вістрям палі).

Дерев'яні палі найбільш економічні, але якщо вони перебувають у вологому ґрунті, вони швидко гниють.

Палі із залізобетону коштують дорожче, але вони більше довговічні й здатні витримувати більшого навантаження.

ДОСТОЇНСТВА

- дають меншу усадку;

- економічні (знижують витрата матеріалів, наприклад, бетону v на 40%25);

- менш трудомісткі (при їхньому спорудженні значно зменшується обсяг грабарств);

- можливість спорудження на ґрунтах, що володіють низькою несучою здатністю.

НЕДОЛІКИ

- необхідність використання спеціальної техніки.

Фундаменти на піщаних подушках

Фундаменти на піщаних подушках можуть бути самих різних типів. Найчастіше вони застосовуються для економії будівельних матеріалів, для повної або часткової заміни непридатних ґрунтів у підставі, для підйому оцінки підлоги над рівнем ґрунтових вод і т.п. При їхньому пристрої в котловани засипають середньо- або грубозернисті піски шарами 150-200 мм, ретельно трамбуючи їх і проливаючи водою. В обводнених ґрунтах, особливо пучиноопасних при промерзанні, пристрій піщаних подушок не рекомендується без пристрою дренажу. У противному випадку можливо заиливание подушок і, як наслідок, втрата ними первісних властивостей.

Важливе значення має передбачуваний час, на яке зводиться будова. Наприклад, термін служби різних фундаментів становить:

- стрічкових бетонному й бутових на цементному розчині - 150 років;

- бутових або бетонних стовпів - 30-50 років;

- дерев'яних стільців - 10 років.

Залежно від ЗАСТОСОВУВАНИХ МАТЕРІАЛІВ фундаменти бувають:

бутові, бутобетонние, бетонні й цегельні.

Бутові фундаменти кладуть із великого бутового каменю, підібраного за формою й розмірами, при цьому бажано вибирати “постелистие” камені із плоскими гранями. Кладку ведуть на цементному розчині, щільно укладаючи камені між собою, для чого самі “незручні” з них іноді доводиться розколювати. Товщину кладки бутового фундаменту приймають із конструктивних міркувань незалежно від розрахунку, у межах 50-70 див. Це самі масивних і трудомісткі із всіх видів фундаментів. Тому їхнє застосування в будівництві житлових будинків і тим більше садових будиночків не виправдано. У вигляді виключення ці фундаменти можна рекомендувати лише в тих місцевостях, де бутовий камінь є в достатній кількості, що називається “під ногами”, тобто є місцевим матеріалом. Позитивні якості бутового фундаменту - максимально можлива довговічність і міцність; крім того, вона стійкий до промерзання й впливу агресивних ґрунтових вод. Масив бутобетонного фундаменту складається з розчину й наповнювача, у якості якого використовують середні й дрібні бутові камені, великі щебені або гравій. Підійде також бій цегли й перепалена цегла - залізняк.

Бетонний фундамент називають іноді “холодцем”. Він складається із чистого бетону без великих каменів, з наповнювачем із дрібного й середнього гравію або щебенів. Його заливають в опалубку з легким трамбуванням, добре, якщо при це використовують вібратори - якість бетону помітно поліпшується. Внаслідок однорідності складу товщина бетонного фундаменту може бути приня1 менше, ніж у двох попередніх типів,- як правило, вона перебуває в межах 20-40 див. Міцність і довговічність приблизно такі ж, як бутобетонного фундаменту. Недолік бетонних фундаментів - підвищена витрата цементу й отже, значна вартість.

Цегельний фундамент являє собою цегельну кладку зі звичайного (повнотілого), добре обпаленого цегли на цементному або цементно-вапняному розчині. Товщину фундаменту приймають кратної розмірам цегли, тобто 38, 51 і 64 див. Пристрій цегельного фундаменту у звичайних умовах будівництва варто визнати недоцільним, оскільки він досить доріг і саме головне недовговічний внаслідок поганої водостійкості. Тому eго можна рекомендувати практично в одному, досить рідкому випадку: для зведення тільки сухих ґрунтах і при наявності дешевої цегли необхідній кількості.  За матеріалами dom.ustanovi.ru