Штукатурки застосовуються для оздоблювальних або ремонтних робіт усередині й зовні приміщень (підготовки стін, стель, фасадів до "фінішної обробки"). При зведенні стін і перегородок наноситься багатошарове штукатурне покриття (намет, ґрунт, основний шар, накривка). Нерівності й тріщини звичайно зашпаровують за допомогою затирочних мас або шпаклівки.

Штукатурний розчин - це один з видів будівельних розчинів, що складається із суміші 3-х основних компонентів: в'язких матеріалів (цемент, вапно й ін.), заповнювачів (пісок, шлаки й ін.) і води. У розчин для додання необхідних якостей штукатурці, крім основних компонентів, можуть уводитися спеціальні добавки.

Штукатурка - штучний кам'яний матеріал, отриманий у результаті отвердіння раціонально підібраної суміші. Цю суміш до затвердіння називають розчинною або розчином.

Без додавання заповнювачів в'язкі матеріали неміцні, покриваються після висихання тріщинами. У звичайній розчинній суміші максимальний розмір заповнювача не перевищує 5 мм. Вода чиста питна (мінеральна або інша непридатна) береться в такій кількості, щоб розчин був тістоподібний.

В'язкі матеріали й заповнювачі для розчину вибирають залежно від умов експлуатації будинку або спорудження, від призначення штукатурки й виду поверхні.

По зовнішньому вигляді штукатурки підрозділяють на декоративні й звичайні, по експлутационному призначенню - на внутрішні й зовнішні.

Звичайні розчини застосовуються для оштукатурювання цегельних, кам'яних, дерев'яних, гіпсових і бетонних поверхонь усередині й зовні приміщень.

Декоративні розчини призначені для зовнішньої обробки будинку, однак при бажанні їх можна використовувати й усередині приміщень (наприклад, для оформлення стіни з каміном і т.п.).

При оштукатурюванні в приміщеннях з відносною вологістю повітря більше 60% (ванні й т.п.) використовують замішані на портландцементі цементні й цементно-вапняні розчини.

Якщо відносна вологість повітря менш 60%, використовують наступні види розчинів:

цементно-вапняні й вапняні - для внутрішніх поверхонь зовнішніх кам'яних, цегельних і бетонних стін, а також поверхонь бетонних покриттів;

вапняні - для внутрішніх кам'яних, цегельних і бетонних стін і перегородок;

вапняно-гіпсові й гіпсові з наповнювачем - для гіпсових перегородок;

глиняні, вапняні, вапняно-глиняні, вапняно-гіпсові, известково-глино-гіпсові, цементно-вапняні, глино-цементні - для дерев'яних поверхонь.

При оштукатурюванні зовні використовують наступні розчини:

вапняні, цементні, цементно-вапняні, цементно-глиняні - для кам'яних, цегельних і монолітних бетонних стін;

вапняно^-гіпсові, известково-глино-гіпсові, цементно-вапняні - для дерев'яних поверхонь;

вапняні розчини з добавками гіпсу, глини - для гіпсових стін.

Цоколі, паски, карнизи й різні виступаючі частини оштукатуривают цементними або цементно-вапняними розчинами. Придатні й інші розчини, але вони менш довговічні.

Зовнішні штукатурки повинні бути морозостійкими (не менш 35 циклів) і мати марку по міцності 5-15 Мпа (50-150кг/див2).

Залежно від призначення штукатурки можуть мати водонепроникні, водовідштовхувальні, рентгенозащитние, теплоізоляційні, акустичні, устатковування й інші якості.

Для одержання теплоізоляційних штукатурок використовують вапняні розчини з легкими наповнювачами складу 1:1-1:3 (вапно з наповнювачем). Наповнювачами можуть бути пемзовий або туфовий дріб'язок, підмножина, шлаки.

Головними якостями штукатурних розчинів є:

- удобоукладиваемость (здатність укладатися на основу тонким шаром, заповнюючи всієї його нерівності);

- водоудерживающая здатність (здатність не розшаровуватися при транспортуванні й укладанні);

- рівень адгезії (прилипаемости); - рівень зчеплення з основою;

- міцність і відсутність тріщин. При проведенні будівництва або

ремонту виберіть штукатурний розчин, що найбільше підходить для конкретних робіт.

Не забувайте! Не слід готовити розчину більше, ніж необхідно, для проведення робіт. Через певний час (від 10 хвилин до декількох годин) розчин твердіє й перетворюється в камінь.

Джерело- www.41mkad.ru