Зовсім недавно в декількох номерах нашого журналу ми розповіли про той найширший вибір скла й виробів з нього, що пропонує сучасний ринок. При цьому ми тільки згадали про тім, що зі скла можна виготовляти такі прекрасні вироби, як вітражі, але нічого про їх не розповіли. Але ж вони найдетальнішої розповіді цілком заслуговують. І сьогоднішній наш огляд ми вирішили присвятити саме цій темі. Допомогти нам у цьому ми попросили начальника відділу художнього скла НПЦ «Стекло й стеклоизделия» Євгенія Павловича Горбачова. 

Давайте нашу розмову про вітражі почнемо з історії їхньої появи. Напевно, найперші вітражі стала використовувати католицька церква. Відбулося так швидше за все тому, що світло, проходячи через вітраж, офарблюється в його кольори й створює особливу емоційну атмосферу, що особливо важливо саме в храмах.Відбулося це приблизно в першому тисячоріччі нашої ери. Використовуване скло було дуже одернування й не дуже прозоро.Вітраж 1843-1847. С.-Петербург, Исаакиевский собор, вівтар (9х3м). Комбінований - живопис, холодна обробка.  Один з найперших, відомих нам зараз, вітражів був виявлений у монастирі Святого Павла в Англії. Він датується 686 роком нашої ери. Але справедливості заради треба відзначити, що спроби створення чогось схожого на вітражі вживали й до цього. Так у сіма васильках V-VI вв. вікна заповнювалися найтоншими прозорими пластинами каменю (алебастру й селеніта), які підбиралися з таким розрахунком, щоб скласти гарні орнаменти.  В 1930 році археологамипри розкопках були виявлені три скляних фрагменти Ісуса Христа із хрестоподібним німбом. Уважається, що дата виготовлення цих фрагментів ставиться приблизно до 540 року нашої ери. Ну а самим древнім з уцілілих зразків уважається голова Христа з Вейссембургского абатства в Ельзасі, Німеччина.Самими старими закінченими вітражами Європи вважаються п'ять фрагментів з Аугсбургского Собору. Ці вітражі зроблені з яскравих стекол різного кольору з використанням техніка зафарбовування й тонального оттенения. Ця робота виконана майстрами найвищої кваліфікації.Пізніше, приблизно в другій половині тринадцятого сторіччя, у Європі з'явилися, так звані, Аравійські скляні вікна - окремі частини скла вставлялися в мармур або камінь. Візерунок таких вітражів був не дуже богатим, тому що іслам не допускає ніяких візерунків, крім геометричних або рослинних.На початку першого тисячоріччя нашої ери (Романський період) в архітектурі стало значно більше елементів, які прикрашали вітражами. І з'явилися вони знов-таки в соборах, де товсті стіни змушували робити більші вікна. От їх-те в першу чергу й стали прикрашати віражами. Найбільш типовий для того часу ансамбль із трьох вікон, що символізують Святу Трійцю. Спочатку в таких вітражах використовувався все той же рослинний орнамент із перевагою червоної й синьої квіток. Поступово малюнок ускладнювався, у ньому з'явилися людські фігури. Прикладом може служити велике Розп'яття на хресті із собору в Poitier (1165 - 1170 р.г.) або більші фігури із собору в Canterbury (близько 1200г). Процес розвитку витражного мистецтва тривав, і новим етапом уважаються вітражі в Королівській церкві абатства Сен-Дені. Тут у витражние панно були включені не тільки фігури, але й текстові життєписи Христа, Марії й інших святих. В епоху Відродження вітражі повною мірою стають картинами з реалістичною передачею обсягу. Вони створюються як живопис на склі на основі полотен відомих художників. В XVI в. одержали поширення невеликі кабінетні вітражі для прикраси кімнат. У Росію вітражі прийшли з Європи й застосування їх у нас почалося значно пізніше. Відбулося це в епоху правління Петра I. Але, так само як і в Європі, їх установлювали в основному в церквах. Пізніше їх стали застосовувати й для декоративного оформлення внутрішніх інтер'єрів приватних будинків. 

Треба сказати, що вітражі в нас ніколи широко не застосовувалися, оскільки вітраж за всіх часів був виробом дорогим. 1712-1789. С.-Петербург. Князь-владимирський собор. Вівтар.1903-1905. С.-Петербург, дохідний будинок Дернова И.И. («Вежа В. Іванова»). Трехчастний вітраж у залі. Мозаїчний (опалового скла) і комбінований.1875-1879. С.-Петербург, Особняк Громова И.Ф. (Академія Культури). Мозаїчний (геометричний).Неприступність вітражів для широких верств населення при гострому бажанні їх все-таки мати, наприклад, у радянський період привела до появи різних технологій-замінників. Докладно про їх у Вашім огляді навряд чи варто розповідати, але одну технологію (виявлену в інтернеті - В.К.) привести просто необхідно. Причому дослівно. «ВІТРАЖ ЦЕ ПРОСТО!»«Візьміть скло потрібного розміру й аркуш білого паперу такого ж розміру. На папері буде обраний Вами малюнок у кольорі. Покладете аркуш паперу малюнком нагору. На нього покладете скло. Поверхня скла ретельно знежирте. Контури малюнка прокладете шкурками від взуття (краще чорного кольору) і приклейте їх епоксидним клеєм. Тепер залишається залити проміжки між границями контурів малюнка кольоровою клейовою сумішшю. Готування кольорового клейового складу виробляється на епоксидной основі. Спочатку приготуйте епоксидний клей, потім додайте і його пасту від кулькової ручки необхідного кольору й у потрібній тональності. Клейова кольорова суміш схопиться через три-четверта година, залежно від навколишньої температури. А через двадцять четверта година вже готовий вітраж Ви можете встановити у вікно. При яскравому сонячному висвітленні такий літраж відмінно смотрится разом зі шнурками». От так. «ВСЕ ПРОСТО!». Головне «дістати» шнурки в необхідній кількості.