Паркет є одним з найстарших видів напольного покриття, що людство використовує протягом всієї своєї історії. Розмаїтість порід деревини, можливість одержати будь-яку бажану форму паркетної дошки в сполученні із сучасними технологіями обробки зробили роботу з паркетом своєрідним видом мистецтва. Але шляхетний характер паркету приносить своє неповторне звучання в будь-яку обстановку, будь те палацовий зал або вітальня в приватному будинку.

Укладання паркетного напольного покриття виробляються за технологією, називаної «плаваюча підлога». Іншими словами відсутнє тверде прикріплення напольного покриття до підстави. Дуже важливо дати паркету «акліматизуватися» перед укладанням - його потрібно розпакувати й залишити в приміщенні, де буде проводитися укладання, не менш чим на добу.

Перед укладанням паркету основа повинна бути ретельно підготовлена - її потрібно вирівняти й добре вичистити. Вона повинна бути сухий. Не можна класти паркет на стару підлогу - керамічну плитку, старі дошки й тим більше текстильні напольние покриття.

Старе покриття обов'язково потрібно забрати. Ідеальною основою для укладання паркету можна вважати бетонна підлога. Допускається укладання на фанеру або ДСП, лінолеум (він повинен бути в гарному стані!). Для укладання паркету застосовуються спеціальні подложки, які дозволяють значно поліпшити параметри шумо-, звуко-, тепло- і вологоізоляції. Вибір типу подложки залежить від підстави, на яке буде укладатися напольное покриття.

При роботі з паркетом дуже важливо стежити за вологістю в приміщенні. Оптимальний діапазон вологості для проведення укладальних робіт - 40-60%. Такий же рівень бажано підтримувати й під час усього періоду експлуатації. Це важливо! У противному випадку на паркеті можуть з'явитися тріщини або інші дефекти (особливо в місцях стиків).

У принципі, такий рівень вологості є комфортним не тільки для паркету, але й сприятливий для живучих або людей, що перебувають у приміщенні. Дерево - матеріал живий, і як би добре він не був оброблений, підготовлений і покладений, він буде постійно реагувати на зовнішні умови.

Виходячи з рухливості паркетного напольного покриття, між підлогою й стінами при укладанні залишають невеликий зазор - приблизно 8-10 мм. Цей зазор закривається плінтусом. У приміщеннях з великою площею ширину зазору обчислюють за правилом - 1,5 мм зазору на кожний метр ширини підлоги.

Такої ж ширини зазори потрібно залишити в отворів, пазів і виїмок. У суміжних приміщеннях паркет укладається роздільно, а вільний шов, що проходить на місці дверного прорізу, закривають спеціальною планкою.

При монтажі паркетного напольного покриття важливо правильно вибрати напрямок укладання. Цей момент повинен бути визначений ще під час розробки дизайну-проекту. Напрямок укладання паркету вибирають по напрямку денного світла. Таким чином, можна щонайкраще обіграти зовнішній вигляд і фактуру паркетної дошки.