У льосі корисно повісити термометр, щоб точно фіксувати температуру повітря, але ще краще встановити психрометр, що дозволяє вимірювати повітря й визначати відносну вологість - дуже важливу характеристику стану повітря. Наприклад, оптимальна температура зберігання картоплі 2-5 °С при відносній вологості повітря 85-95 %.

При зниженій відносній вологості бульби підсихають. Занадто висока вологість може привести до утворення конденсаційної води, що в сполученні з підвищеною температурою створює сприятливі умови для розвитку гнилизн і передчасного проростання бульб.

Психрометр легко зробити самому: два спиртових термометри закріплюють поруч на загальній підставці. Кулька одного з них щільно обертають тонкою тканиною - батистом або марлею, змоченої у воді (краще дистильованої), кулька іншого повинен бути сухим ( 61).

Змочений термометр показує температуру більше низьку, чим сухий, тому що волога з поверхні кульки безупинно випаровується, а на випар затрачається тепло. По різниці значень сухого й змоченого термометрів за допомогою спеціальної таблиці визначають абсолютну й відносну вологість і крапку роси.

  61. Саморобний психрометр.

Якщо в новому льосі ще не встановлений психрометр, перший час можна визначати вологість повітря "на око".

Підвищення вологості в льосі легко помітити, тому що при цьому стіни й потовк (перекриття) стають мокрими й покриваються краплями води й цвіллю, а верхній шар картоплі воложиться. Відчувається захід затхлості.

Точність показання термометрів (ПРО °З) можна перевірити, якщо помістити їх у лід, що тане, не менше ніж на 2 хв, спиртової стовпчик при цьому повинен зупинитися на оцінці °ПРО С.

Становить практичний інтерес прийом, яким раніше в селах користувалися селяни, щоб контролювати перехід до негативних, температурам: у льосі встановлювали пухирець або блюдце з водою. Якщо вола замерзала, значить температура опускалася нижче ПРО °С.

У льохах рекомендується користуватися не ртутними, а спиртовими термометрами, щоб не допустити небезпечного отруєння, якщо по необережності ртутний термометр раптом розіб'ється.

Необхідно пам'ятати, що пари ртуті є найсильнішою отрутою й мають здатність накопичуватися в організмі людини. В умовах льоху растекшуюся ртуть зібрати практично неможливо, і тоді льох підлягає трудомісткому чищенню й нейтралізації, при цьому звичайно доводиться знімати верхній шар земляної підлоги або приміщення взагалі стає непридатним до експлуатації. Не можна збирати ртуть віником або ганчіркою: метал розпадається на безліч дрібних кульок. Великі краплі-кульки збирають на аркуш щільного паперу, обережно підштовхуючи їх іншим паперовим аркушем, дрібні - промокальними рухами ватяного тампона, змоченого гліцерином або рослинним маслом. Потім ртуть переливають у баночку з водою, що закопують глибоко в землю. Зібрану ртуть можна також здати в найближчу санепидемстанцию.

Існує помилкова думка, нібито за допомогою ртуті можна виявити дірочки й тріщини в бетонних стінах, через які надходить ґрунтова вода в льох. Цього робити в жодному разі не можна.

Джерело- www.41mkad.ru